Ракушка (бронетранспортер)

Ракушка
Ракушка
	; Бронетранспортер «Мушля» з парашутно-десантним оснащенням на виставці «Армія-2020».
Тип	Бронетранспортер
Походження	Росія
Історія виробництва
Розробник	БТР-МД — ВгТЗ; БТР-МДМ — Спеціальне конструкторське бюро машинобудування (Курган)
Характеристики
Вага	13,2 т.
Ширина	3150 мм
Висота	2700 мм
Обслуга	2
Десант	13
Броня	протикульова
Другорядне; озброєння	2 × 7,62-мм ПКТМ
Дорожній просвіт	100…500 мм
Швидкість	шосе: 71 км/год; бездоріжжя: 45—50 км/год — середня швидкість по сухій ґрунтовій дорозі; 10 км/год на плаву
Прохідність	підйом: 35; стінка: 0,8 м; рів: 1,5 м; брід: плаває
	Ракушка (бронетранспортер) у Вікісховищі

БТР-МД «Ракушка» (Індекс ГБТУ — Об'єкт 955) — російський десантований плаваючий бронетранспортер. Створено в конструкторському бюро Волгоградського тракторного заводу . Іноді неофіційно називається БТР-Д-3, БТРД-3.

Бронетранспортер створено на базі бойової машини десанту БМД-4. Основним призначенням бронетранспортера є заміна у військах БТР-Д.

Опис конструкції

Корпус машини виконаний із зварених броньових листів. У передній та середній частині корпусу знаходиться рубка з екіпажем та десантом бронетранспортера. Над гусеницями є спеціальні ніші. У задній частині машини знаходиться моторно-трансмісійне відділення. У кормовій частині рубки розташований люк для поспішання екіпажу. Місце механіка-водія знаходиться у передній частині машини. Ліворуч і праворуч від нього встановлено сидіння для двох членів десанту. У даху над місцями десанту та механіка-водія є три люки, для виходу з машини^[1].

У лівій частині корпусу машини на даху встановлена вежа, під вежею в корпусі бронетранспортера встановлено крісло командира-навідника . Баштова установка обладнана зовнішньою системою живлення, а також механізмом вертикального наведення. У середній частині машини на бортах встановлені двомісні крісла для десанту, по три крісла з кожного борту. Крім того, по бортах встановлені кронштейни для установки носилок з пораненими^[1].

Габарити та маса машини забезпечують авіатранспортабельність та швидке подолання водних перешкод^[1].

Двигун та трансмісія

Силова установка знаходиться у задній частині машини у моторно-трансмісійному відділенні. Двигун машини опозитний, оснащений системою турбонаддування та ежекторно-вентиляторною системою охолодження. В єдиному блоці з двигуном знаходиться механізм передачі та повороту. Механізм складається з реверсивної двовальної коробки передач, а також приводу з реверсивним валом на водометний рушій^[1].

Ходова частина

Ходова частина машини складається з п'яти опорних та чотирьох підтримуючих котків з кожного борту. На ковзанки надіті дрібнозвінчасті гусеничні стрічки з гумово-металевими шарнірами. Опорні ковзанки закріплені на пневматичних ресорах . Кліренс бронетранспортера змінний і має три режими: мінімальний, робочий та максимальний^[1] .

Прилади спостереження та зв'язку

Для спостереження за місцевістю в люку механіка-водія встановлено три перископічні прилади спостереження. Існує можливість заміни центрального приладу спостереження на прилад нічного бачення. Перед правим люком у передній частині машини встановлено приціл для ведення вогню з кулемету. У баштовій установці також є прицільний комплекс командира-навідника для спостереження за місцевістю та стрільби^[1].

Озброєння

Як основне озброєння використовується 7,62-мм кулемет, встановлений в баштову установку командира-навідника. Додатково, у правій передній частині рубки встановлено ще один 7,62 мм кулемет^[1].

Модифікації

БТР-МД — базова модифікація на базі бойової машини десанту БМД-4
БТР-МДМ — модернізована версія на базі бойової машини десанту БМД-4М

Машини на базі

БММ-Д — броньована медична машина десантна (броньований санітарний транспортер — БММ-Д1, броньована машина медичного взводу — БММ-Д2).
РХМ-5М — розвідувальна хімічна машина (модернізована)

Оператори

Росія

Перші 17 серійних БМД-4М та 12 БТР МДМ були поставлені Міністерству оборони у першій половині 2015 року, їх отримало Рязанське вище повітряно-десантне командне ордена Суворова двічі Червонопрапорне училище імені генерала армії В. Ф. Маргелова.

Машини БМД-4М та БТР МДМ були офіційно прийняті на озброєння Збройних Сил Росії у квітні 2016 року.

Станом на 2018 рік у військах налічувалося 54 одиниці БТР МДМ.

До 2021 року

По два батальйонні комплекти машин (БМД-4М та БТР-МДМ) отримали:

137-й гвардійський парашутно-десантний полк 106-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії, дислокований у Рязані (у вересні та грудні 2016 року),
31-й гвардійська окрема десантно-штурмова бригада в Ульяновську (у квітні та серпні 2017 року),
104-й гвардійський десантно-штурмовий Червонопрапорний полк 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії (у лютому 2018 та березні 2019 року),
234-й гвардійський десантно-штурмовий полк 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії у Пскові (у січні та червні 2020 року).

Один батальйонний комплект поставлений у дислокований у Новоросійську 108-й гвардійський Кубанський козачий десантно-штурмовий полк (2020 року).

На початку 2017 року ротний комплект БМД-4М (десять машин) отримав 242 навчальний центр ВДВ в Омську.

У 2021 році

Десятий батальйонний комплект надійшов до дислокованого у Ставрополі 247-го гвардійського десантно-штурмового Кавказького козачого полку 7-ї Новоросійської гвардійської десантно-штумової (гірської) дивізії (8 червня 2021 року).

Одинадцятий батальйонний комплект, поставлений Повітряно-десантним військам, отримав 217-й гвардійський парашутно-десантний Іванівський ордена Кутузова полк 98-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії в Іваново.

Всього, до початку вторгнення, налічувалося не більше 200 БТР МДМ.