Релігія в Сербії

Сербія була традиційно християнською країною з часів християнізації сербів Климентом Охридським і Святим Наумом в 9-му столітті. Домінуюча релігія православ'я (Сербська православна церква) . Під час османського панування на Балканах, сунітський іслам утвердився на території Сербії, в основному в південному регіоні Рашка, Прешевській долині та Косово і Метохії. Католицька церква має коріння в країні з моменту перебування угорців у Воєводині (головним чином у північній частині провінції), тоді як протестантизм прибув у 18-19 століттях із заселенням словаків у Воєводині.

Католицька церква присутня здебільшого у північній частині Воєводини, особливо в муніципалітетах з угорською етнічною більшістю, а також у багатоетнічному місті Суботіца та муніципалітеті Бечей. Вона представлена в основному такими етнічними групами: угорці, хорвати, німці, словенці, чехи тощо. Менша кількість циганів, словаків та сербів також є католиками. Етнічні русини та менша частина етнічних українців - це передусім католики східного обряду.

Більшість громадян Сербії є прихожанами Сербської православної церкви, тоді як Румунська православна церква також присутня в районах Воєводини, де проживає етнічна румунська меншина. Окрім сербів, до складу інших православних християн належать чорногорці, румуни, македонці, болгари, волохи та більшість ромів.

Найбільший відсоток християн-протестантів у Сербії на муніципальному рівні припадає на муніципалітети Бачкі-Петровац та Ковачиця, де абсолютна чи відносна більшість населення - етнічні словаки (більшість з яких є прихильниками протестантського християнства). Деякі представники інших етнічних груп (особливо серби в абсолютних показниках, угорці та німці в пропорційному вираженні) також є прихильниками різних форм протестантизму

Іслам здебільшого присутній на південному заході Сербії в регіоні Санджак або Рашка (особливо в місті Нові Пазар та муніципалітетах Тутін і Сеніца), а також в частинах південної Сербії (муніципалітети Прешево і Буяновац). Етнічні групи, членами яких є переважно прихильники ісламу, є: боснійці, албанці та горанці. Значна кількість ромів також є прихильниками ісламу.

Близько 1,1% населення Сербії є атеїстами. Релігійність була найнижчою у Нові-Белграді, 3,5% населення - атеїсти (порівняно з 1,5% усього Белграда та Нові-Сада) та найвищою у сільській частині країни, де атеїзм у більшості муніципалітетів знижувався нижче 0,01%.^[3]

Державні школи дозволяють навчати релігії у співпраці з релігійними громадами, які мають домовленості з державою, але відвідування не обов'язкове. Заняття з релігії (серб.: verska nastava) організовуються в державних початкових та середніх школах, найчастіше координуючись з Сербською православною церквою, а також з католицькою церквою та ісламською громадою.

До державних свят Сербії також належать релігійні фестивалі православного Різдва та православного Великодня, а також День Святого Сави, який є святом і відзначається як День духовності, а також День освіти. Віруючим інших конфесій юридично дозволяють відзначати свої релігійні свята.

1. ↑ Демографічне зростання та етнографічні зміни в Сербії. Архів оригіналу за 1 травня 2009. Процитовано 8 жовтня 2019.
2. ↑ Book 3 Page 13 [Архівовано 2011-04-24 у Wayback Machine.]
3. ↑ REPUBLICKI ZAVOD ZA STATISTIKU - Republike Srbije. web.archive.org. 24 квітня 2011. Архів оригіналу за 24 квітня 2011. Процитовано 8 жовтня 2019.

• Сербська православна церква [Архівовано 24 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Ісламська громада Сербії [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]