Ренійська міська громада
Ренійська міська територіальна громада — територіальна громада в Україні, у Ізмаїльському районі Одеської області.[1] Адміністративний центр громади — місто Рені. ІсторіяНа території громади виявлені залишки поселень епохи міді (гумельницької культура, IV тисячоліття до н. е.), Бронзи (II тисячоліття до н. е.), а також поселення раннього заліза (VII—VI ст. до н. е.), на території якого римляни в I—III ст. н. е. збудували фортецю під назвою Аліобрикс. Відомий гето-дакійських могильник IV—III ст. до н. е. На території села 1967 року було знайдено скарб електрових давньогрецьких монет (статерів) V—IV ст. до н. е., карбованих в місті Кізік, який увійшов в історію під назвою Орлівський скарб кізикінів. На східному березі озера Кагула в III—V ст. н. е. розташовувалося поселення зі змішаним населенням, у складі якого були слов'яни Черняхівської культури.  Адміністративний центр громади — місто Рені, розташований на лівому березі річки Дунай. Місто виникло на місці поселення часів Київської Русі, де знаходилася річкова пристань, яка староруською мовою називалася «рень». Звідси і виходить назва міста. Перша письмова згадка про місто сягає 1548 року. В цей час м. Рені входило до складу Молдовського князівства. Вигідне географічне розташування, перетин водних і сухопутних торгових шляхів сприяло швидкому перетворенню м. Рені в ремісничий і торговий центр. У 1621 році турки захопили Рені, перейменували його в Томарово і включили до Ізмаїльського райю. У 1812 році місто увійшло до складу Росії. У 1819 році тут проживало 547 осіб, в 1856 році — 8 263 особи, в тому числі українці, молдовани, болгари, греки, росіяни, євреї. Після поразки Росії в Кримській війні 1853—1856 рр. м. Рені з частиною Ізмаїльського повіту (Південна Бессарабія) відійшло до Молдовського князівства, а в 1859 році — до новоствореної Королівської Румунії. Після російсько-турецької війни 1877—1878 рр. місто відійшло до Росії. У 1877 році була побудована залізниця «Рені—Бендери», яка з'єднала місто з районами Бессарабії і центром країни. З того часу Рені розвивався як річковий порт, що пов'язує край з багатьма країнами Європи. Значні перетворення почалися з літа 1940 року після повернення Буджака до складу України. Інтенсивно будувався порт, створювалися підприємства місцевої промисловості. Рені став великим морським і залізничним вузлом. У 1941—1944 роках територія громади в складі Румунії. 11 листопада 1940 року було утворено Ренійський район із центром в місті Рені. Район був ліквідований відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX[1]. Громада утворена в рамках адміністративно-територіальної реформи в Україні. Шляхом об'єднання 7 сільських (Долинська, Котловинська, Лиманська, Нагірненська, Новосільська, Орлівська, Плавнівська) і однієї міської ради (Ренійська міська рада). Таким чином, до складу громади увійшла вся територія ліквідованого Ренійського району. Перші вибори відбулися 25 жовтня 2020 року. ГеографіяТериторія громади розташована у межах Придунайської рівнини та займає площю 86,1 тис. га, у тому числі сільськогосподарські угіддя — 41,646 га. із них рілля — 34,008 га. Громада межує з Кагульським районом Молдови на північному заході, на півночі — з Гагаузькою автономією Молдови, на північному сході — з Болградською міською громадою, на сході — з Саф'янівською сільською громадою, на півдні, південному сході і південному заході — з румунським жудцем Тулча (по річці Дунай).
Клімат громади помірно континентальний. За природними та кліматичними умовами район є найкращим для ведення високоінтенсивного сільського господарства, рибальства, розвитку туризму, організації відпочинку та оздоровлення. На території району розташовані озера Кагул, Картал, Ялпуг, Кугурлуй, Руска, протікає річка Дунай, а також малі степові річки Зарзи, Кам'яне, Орловське. Загальна площа озер близько 339 км², що становить майже половину території району. Головна особливість економіко-географічного розташування громади це її річкове і прикордонне положення. Водний шлях по р. Дунай дозволяє розширювати економічні зв'язки зі Східною і Центральною Європою. У громаді виробляється видобуток корисних копалин місцевого значення — це пісок і глина, які використовуються в основному в будівництві. Склад громадиДо складу громади входить одне місто — Рені, і 7 сіл:
Транспорт Територією громади проходить автошлях E87. На території громади працюють Поромна переправа Орлівка — Ісакча (село Орлівка) і Ренійський морський торговельний порт. НаселенняРозподіл населення за віком та статтю (2001)[2]:
Етномовний склад населених пунктів району за переписом 2001 р. (рідна мова населення)[4]
Туризм На території громади розташовані такі архітектурні пам'ятки місцевого значення, як: Свято-Вознесенський собор м. Рені, Свято-Михайлівська церква в с. Плавні, Церква в с. Котловина, Собор св. Ферапонта у с. Новосільське, також зберігся пам'ятник, встановлений в 1880 році з приводу переходу російської армії через Дунай. Наприкінці XIX сторіччя в м. Рені побував видатний український письменник Михайло Коцюбинський, який працював у складі філоксерної комісії. Посилання
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
