Репресивна психіатріяРепреси́вна психіатрі́я (також каральна психіатрія) — форма боротьби з політичними супротивниками, ізоляція та ув'язнення дисидентів. Випадки використання репресивної психіатрії мали місце в багатьох країнах (включаючи розвинені демократії), але найбільшу популярність здобуло використання репресивної психіатрії в СРСР. Згідно Подрабінека: «… каральна медицина — знаряддя боротьби з інакодумцями, яких неможливо репресувати на підставі закону про те, що вони мислять інакше, ніж це предписано» Методи репресивної психіатріїДо методів репресивної психіатрії відносять:
Історичні прикладиДруга французька імперіяЗа часів Наполеона III госпіталізація в психіатричних лікарнях використовувалася як міра придушення руху сен-симоністів. Понад 40 прихильників А. Сен-Симона були примусово поміщені в лікарні під приводом того, що їх політичні погляди є ознакою ненормальності. Проте ця практика не набула поширення, оскільки незабаром з'ясувалося, що лікарі часто співчували поглядам «пацієнтів», а в деяких випадках самі переходили в сен-симонізм. Не зважаючи на це, не менше як 6 сен-симоністів були звільнені з лікарень тільки після падіння Імперії в 1871 р. Російська імперіяВ епоху імператора Миколи I існувала практика оголошення "божевільними" тих, хто наважувався критикувати самодержавно-кріпосницький лад і з подальшим ув'язненням в божевільні або накладанням домашнього арешту. Так, пожиттєвий домашній арешт із психіатричним наглядом і забороною писати був накладений на філософа Петра Яковича Чаадаєва, якого визнали "ненормальним" за його критичні щодо ладу Російської імперії "Філософські листи". СШАУ XIX столітті деякі американські психіатри прагнули діагностувати в чорношкірих рабів так звану «драпетоманію» - нібито наявне психічне захворювання, яке спонукало рабів до втечі, та «dysaesthesia aethiopica» (дизестезія - «спотворення чутливості») - «захворювання», яке спонукало до того, щоб ламати, нищити результати своєї праці, відмовлятися працювати[1], і до неслухняності, зухвалості. Саме соціально-політичні обставини, за яких одна соціальна група домінувала над іншою, зумовлювали таку ситуацію, за якої активістів підлеглої групи вважали «хворими» і такими, що «потребують лікування».[2] Один із засновників американської психіатрії[3], відомий політичний діяч Бенджамін Раш використовував для «лікування» політичних інакодумців, зокрема, супротивників расизму, занурення пацієнта у воду із заявленим наміром нібито втопити його. Цю «хворобу» він називав «анархією», «формою божевілля»[4]. У XX столітті у США були випадки поміщення політичних інодумців на примусове лікування. Наприклад, 1927 року учасницю демонстрацій Аврору Д'Анжело направили в психіатричну лікарню на експертизу після того, як вона взяла участь у мітингу на підтримку Сакко і Ванцетті.[5] 2000-ті роки відзначалося використання психіатричних засобів під час допитів у військових американських в'язницях, що порушує принципи медичної етики.[6] У 2010 році вийшла книжка психіатра Джонатана Мецла «Протест як психоз: як шизофренія стала хворобою чорних»[7]. У книжці стверджується, що тенденція пов'язувати расову приналежність і безумство збереглася з часів діагнозу «драпетоманія» аж до XX століття.[8] У другій половині XX століття в популярній культурі, засобах масової інформації та в наукових журналах афроамериканців почали асоціювати з проблемою шизофренії та з уявленням про агресію, зумовлену божевіллям. За словами Мецла, у психіатрії навіть в останні десятиліття перед виходом книжки часто має місце хибне виставляння афроамериканцям діагнозу «шизофренія» в тих випадках, коли правильніше було б діагностувати афективний розлад. Він простежує у своїй книзі історію державної лікарні для душевнохворих злочинців у місті Іоніа штату Мічиган, до якої поміщали ймовірно небезпечних афроамериканців, що, як зазначає Мецл, стало віддзеркаленням розширеного уявлення про найважчі психічні захворювання.[9] Дж. Мецл зазначав також, що термін «протест як психоз» був використаний у психіатричній літературі в 1960-ті роки для позначення афроамериканців, які брали участь у русі за громадянські права, як божевільних. Це був спосіб патологізувати громадянський протест. З подачі ФБР багато представників громадського руху, зокрема Малкольм Ікс і Роберт Вільямс, отримали діагноз «шизофренія».[10] СРСРПершою жертвою радянської репресивної психиатрії стала революціонерка-терористка, лідер партії лівих есерів Марія Спіридонова, ув'язнена в психіатричній лікарні за наказом Дзержинського у 1921 р. Комісія Міністерства охорони здоров'я України під час перевірки психіатричної лікарні із суворим наглядом у м. Дніпрі знайшла архів медичних карток часів радянської «каральної психіатрії». З 1968 по 1991 роки в психіатричній лікарні Дніпропетровська на примусовому лікуванні перебували дисиденти за сфабрикованими діагнозами «млява шизофренія» та "сутяжно - параноїдальний розвиток особистості". Зокрема там були віднайдені історії хвороби відомих українських дисидентів Анатолія Лупиноса та Леоніда Плюща, а також листи від їх рідних.
Комісія МОЗ України вилучила ці архівні документи й передала експертно-перевіряльній комісії, яка має долучити їх до Національного архівного фонду України. РосіяЗ початку 2010 - х в Росії поширюється репресивна психіатрія як метод боротьби з противниками влади. Екологічні активісти, громадські діячі, опозиційно налаштовані громадяни масово відправляються до психіатричних закладів, за рішенням судів. Репресивна психіатрія стала одним з методів боротьби з інакодумством в окупованому Росією Криму. Зокрема, примусове лікування було застосовано до заступника голови Меджлісу кримсько - татарського народу Ільмі Умерова.У січні 2021 року примусово госпіталювали якутського активіста, шамана Олександра Габишева, який оголосив піший похід до Москви, з метою вигнати із Кремля "злого духа" Володимира Путіна. В подальшому його доставили до Новосибірської спеціалізованої психіатричної лікарні з суворим наглядом. З початком повномасштабного вторгнення Росії до України репресивна психіатрія стала широко застосовуватись до антивоєнних активістів. Серед жертв російської репресивної психіатрії за критику режиму Путіна і розв'язаної ним агресивної війни маркетолог з Санкт-Петербурга Вікторія Петрова, студент з Одинцово Максим Липкань. Також, за непідтвердженими даними, на окупованих територіях України російські власті відправляють до психлікарень українських школярів за незгоду з політикою окупантів. "Каральна психіатрія" щодо дітей з боку окупаційної влади в КримуВ окупованому російськими військами Криму до дітей застосовують "каральну психіатрію" за антивоєнні та проукраїнські погляди. Прикладами такого залякування та репресії є: застосування статті "невиконання батьківських обов'язків" до матері дівчинки, нібито за дескредитацію російської армії; штрафування хлопця старших класів за вислів "Ми за Україну". Такі дії окупаційної влади в Криму є міжнародним злочином та порушенням Конвенції ООН про права дитини.[11] Див. також
Примітки
Джерела
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
