Ретрополяція, ретроспективне прогнозування — дія, зворотня прогнозуванню: знаходження за відомими значеннями змінної її невідомих значень на початку динамічного ряду. Ретрополяція застосовується як метод дослідження минулих умов з урахуванням умов у теперішньому, як і метод планування поточних дій з урахуванням поглядів на бажаному майбутньому. Як метод дослідження, ретрополяція виходить із поточних та недавніх тенденцій системи для визначення її минулих тенденцій[1]. Як метод планування, ретрополяція починається з визначення бажаного майбутнього, а потім працює у зворотному напрямку для визначення політики та програм, які зв'яжуть це задане майбутнє зі сьогоденням[2].
Прогнозування та ретрополяція
Основи ретрополяції як методу планування були викладені Джоном Б. Робінсоном з університету Ватерлоо в 1990[3]. Фундаментальне питання ретроспективного прогнозування полягає в наступному: «Якщо ми хочемо досягти певної мети, які дії мають бути вжиті для її досягнення?»[4][5].
У той час як прогнозування включає прогноз майбутнього на основі аналізу поточних тенденцій, ретроспективне прогнозування підходить до проблеми майбутнього з протилежного напрямку; це «метод, в якому передбачаються майбутні бажані умови і потім визначаються кроки для досягнення цих умов, замість того, щоб робити кроки, які є просто продовженням існуючих тенденцій, екстрапольованих на майбутнє»[6].
У статистиці
У статистиці та аналізі даних ретрополяцію можна розглядати як протилежність прогнозуванню:
прогнозування включає передбачення майбутніх (невідомих) значень залежних змінних на основі відомих значень незалежної змінної, тобто невідомі значення в кінці часового ряду знаходяться за відомими значеннями на початку ряду;
ретрополяція включає прогноз невідомих значень незалежних змінних на початку тимчасового ряду для пояснення відомих значень залежної змінної в кінці тимчасового ряду.
Ретроспективне прогнозування дозволяє провести імітаційний експеримент, при якому порівнюються дві траєкторії: імітована траєкторія аналізованої змінної та траєкторія реальної системи[7].
Ретрополяція як термін, введений Джоном Б. Робінсоном в 1982[9][10][11], включає опис певної і конкретної майбутньої ситуації. Від цієї ситуації проводиться уявний рух назад у часі, крок за кроком, на стільки етапів, скільки необхідно, щоб прийти від майбутнього до сьогодення та визначити механізм, за допомогою якого це конкретне майбутнє може бути досягнуте з сьогодення[12].
Ретрополяція не пов'язана з прогнозом майбутнього:
Основною відмінністю ретрополяції є занепокоєння не можливими варіантами майбутнього, а тим, як можна досягти бажаного майбутнього. Таким чином, є суто нормативним[en] методом, що передбачає «роботу у зворотному напрямку» від конкретної майбутньої кінцевої точки до сьогодення, щоб визначити, які заходи політики потрібні для досягнення цього майбутнього[13].
Згідно з Янсеном (1994, стор 503):
У рамках технологічного розвитку «прогнозування» стосується екстраполяції досягнень у майбутнє та дослідження досягнень, які можуть бути реалізовані за допомогою технологій у довгостроковій перспективі. І навпаки, аргументація «ретрополяції» полягає в наступному: на основі взаємопов'язаної картини вимог, яким технологія має відповідати в майбутньому — «критеріїв стійкості» — для спрямування та визначення процесу, в якому має розвиватися технологія, а також можливо темпу, з яким це процес розробки має набути чинності.
Ретроспективне прогнозування [є] важливою підмогою у визначенні напряму, в якому повинна розвиватися технологія, та у визначенні цілей, які мають бути встановлені для такого розвитку. Таким чином, ретроспективне прогнозування є ідеальним методом пошуку для визначення характеру та масштабів технологічної проблеми, що створюється стійким розвитком, і, таким чином, воно може служити для спрямування процесу пошуку у бік нових — стійких — технологій.
Практичне застосування
Ретрополяція дедалі частіше використовується у міському плануванні та управлінні водними та енергетичними ресурсами. Вона використовувалася Пітером Глейком[en] та його колегами з Тихоокеанського інститута у дослідженні 1995 року з водної політики Каліфорнії як альтернативу традиційним підходам до планування водних ресурсів Каліфорнії[14]. У 2006 році в окрузі Капітал служба водопостачання, яка обслуговує велику територію Вікторії в Британській Колумбії, Канада, взяла на себе зобов'язання проводити ретрополяцію до 2050 року як елемент усіх майбутніх ініціатив зі стратегічного планування водних ресурсів[15].
Ретрополяція — ключовий елемент «Основ стратегічного сталого розвитку», вперше розроблених Карлом-Генріком Робертом[en], засновником The Natural Step[en], міжнародної некомерційної організації, що займається прикладними дослідженнями в галузі сталого розвитку.
Ретрополяція використовується при реконструкції клімату та в космології для визначення умов (тобто значень невідомих незалежних змінних), які існували в далекому минулому, на основі відомих (точніше оцінених) значень минулих залежних змінних.
Дослідницькі групи, які використовують ретрополяцію
↑Robinson, John B. 1990. Futures under glass: a recipe for people who hate to predict Futures, vol. 22, issue 8, pp. 820—842.
↑Tinker, J. 1996. From 'Introduction' ix-xv. Life in 2030: Exploring a Sustainable Future for Canada, edited by J.B. Robinson et al. Vancouver: University of British Columbia Press.
↑Page 5. Environmental Change and Challenge: A Canadian Perspective by Philip Dearden, Bruce Mitchell. ISBN 0-19-541014-9 / 9780195410143 / 0-19-541014-9. Oxford University Press.
↑Robinson, JB, «Unlearning and Backcasting: Rethinking Some of the Questions We Ask About the Future», ''Technological Forecasting and Social Change'', Vol.33, No.4, (July 1988), pp. 325—338.
Jansen, L., «Towards a Sustainable Future, en route with Technology», pp. 496—525 in Dutch Committee for Long-Term Environmental Policy (ed.), The Environment: Towards a Sustainable Future (Environment & Policy, Volume 1), Kluwer Academic Publishers, (Dortrecht), 1994.
