Романенко Анатолій Юхимович
Анато́лій Юхи́мович Романе́нко (15 грудня 1928, село Новопавлівка Межівського району Дніпропетровської області) — український науковець у галузі радіаційної медицини та радіаційної гігієни, доктор медичних наук (1982), професор (1983), академік Академії медичних наук України (1997). Директор Наукового центру радіаційної медицини АМН України (1986—2001). Міністр охорони здоров'я УРСР у 1975—1989 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 9—11-го скликань. Член Ревізійної комісії КПУ в 1976—1986 р. Член ЦК КПУ в 1986—1990 р. БіографіяНавчався в Новопавлівській середній школі. 1954 року закінчив Дніпропетровський державний медичний інститут. У 1954—1955 роках — асистент кафедри анатомії Дніпропетровського державного медичного інституту. У 1955—1963 роках — хірург, згодом — головний лікар Новопокровської районної лікарні Солонянського району Дніпропетровської області. У 1963—1967 роках — завідувач Дніпропетровського міського відділу охорони здоров'я. У 1967—1975 роках — завідувач Дніпропетровського обласного відділу охорони здоров'я. 24 квітня 1975 — 10 листопада 1989 року — міністр охорони здоров'я Української РСР. 1986 року заснував та до 2001 року керував Науковим центром радіаційної медицини АМН України та був його генеральним директором. Починаючи з 2001 року — радник при дирекції Наукового центру радіаційної медицини АМН України. Проживає в місті Києві. РодинаВиховав доньку Світлану, яка була вбита в 1994 році під час пограбування її квартири. Зять — науковець-металург, доктор технічних наук, народний депутат України Сергій Чукмасов (нар. 1955)[1]. Наукова діяльністьОсновні напрями його наукових зацікавлень: радіаційна гігієна, радіаційна медицина, радіологія, стратегія медичних контрзаходів при великомасштабних радіаційних аваріях. Є засновником наукового напрямів:
Його наукові дослідження сприяли вивченню пострадіаційних лейкемій та покращенню своєчасного вивчення та раннього діагностування цієї патології. Є автором 315 наукових робіт, з них 12 монографій. Зареєстровано 3 авторські патенти. Як педагог підготував 11 докторів та кандидатів наук. Входив до складу проблемної комісії «Проблеми радіаційної медицини» МОЗ та НАМН України; очолював Центральну міжвідомчу експертну раду по встановленню причинних зв'язків хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих факторів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Директор Центру співробітництва з ВОЗ щодо медичної готовності та допомоги при радіаційних аваріях. Член Вченої ради по теоретичній та практичній медицині Президії НАМН України, член Вченої ради міністерства охорони здоров'я. Входив до складу редакційної колегії «Українського медичного журналу» та збірника «Проблеми радіаційної медицини». Серед його робіт:
Нагороди
Література
ПриміткиДжерела |
||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
