Романенко Петро Логвинович

Романенко Петро Логвинович
Народився	11 червня 1905(1905-06-11)  Хустянка, Буринський район, Харківська область
Помер	22 серпня 1985(1985-08-22) (80 років)  Москва, СРСР
Поховання	Кунцевський цвинтар
Діяльність	педагог
Alma mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	КПРС
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Романенко Петро Логвинович (11 вересня 1905(19050911), с. Хустянка, нині Буринського району Сумської області — 22 серпня 1985, м. Москва) — генерал-лейтенант. Герой Радянського Союзу (1944)^[1].

У 1913 році разом з батьками переїхав до с. Благодатне Ставропольського краю. Після закінчення середньої школи перебував на комсомольській роботі у Петровському районі. Призваний 1927до армії. Закінчив в 1929 році піхотну школу в м. Орджонікідзе. До 1939 року служив у прикордонних військах. Закінчив у 1941 році Військову академію ім. М. В. Фрунзе.

П. Л. Романенко воював на Ленінградському фронті. За мужність і стійкість, виявлені в боях із ворогом поблизу Ленінграда, командиру 131-ї Ропшинської стрілецької дивізії полковнику Романенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В 1962 звільнився в запас з посади заступника начальника вищих офіцерських курсів «Постріл» ім. Маршала Б. М. Шапошникова. Проживав у Москві.

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Червоної зірки, медалями.

• Сумщина в іменах. Енциклопедичний довідник.- Суми, 2003.
• Зубков В. Е. Героїчний Ленінград. — М., 1972

Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.