Базиліка Сан П'єтро, місто Тусканія, де провели зйомки вінчання Ромео і Джульєтти.Дворик палаццо Пікколоміні, де проходили зйомки нібито будинку Капулетті.
Існує велика кількість екранізацій відомої шекспірівськоїтрагедії, але найвидатнішою за правом вважають «Ромео та Джульєтту» італійськогорежисераФранко Дзефіреллі. Епохальна стрічка, яка з тріумфом обійшла екрани всієї планети, миттєво стала класикою світового кіно. Дзеффіреллі пішов на ризик й зняв акторів, максимально наближених за віком з шекспірівськими героями. Цей крок багато в чому обумовив успіх стрічки. Після тривалого міжнародного пошуку режисер обрав Олівію Гасі, 16-річну англо-аргентинку, та Леонарда Вайтінґа, 17-річного британця, які зачарували глядачів своєю неймовірно відвертою та пристрасною грою. Критики жваво обговорювали виправданість оголеної сцени та риси сучасної поведінки в манерах середньовічних героїв. Та з усім тим, збігалися на тому, що кінострічка, попри певні недоліки, все ж є неперевершеною. Зйомки кінокартини відбувалися в різних кутках Італії (неподалік від Сієни, в Губбіо, поблизу Рима), які ідеально відбивали картину міста часів Ромео та Джульєтти. Композитором фільму виступив Ніно Рота (див. Ромео і Джульєтта (саундтрек до фільму 1968 року)). 1969 року кінострічка отримала нагороду «Оскар» в категоріях «Найкраща робота оператора» (Паскуаліно Де Сантіс) та «Найкращий дизайн костюмів» (Даніло Донаті).
Юткевич С. И. Шекспир по-итальянски («Укрощение строптивой» и «Ромео и Джульетта» Франко Зеффирелли) // Шекспир и кино. — М.: Наука, 1973. — С. 122—141.
.svg){kind=small}
