Рослинність Чернігівської областіРослинність Чернігівської області налічує понад 900 видів судинних рослин, що становить близько 18,4 % від загальної кількості судинних рослин, поширених в Україні. Чернігівщина розташована в двох геоботанічних провінціях — Східноєвропейській широколистяній і Європейсько-Сибірській лісостеповій[1]. На характер рослинного найбільший вплив мають кліматичні умови регіону, а також строкатість і часткова засоленість ґрунтів. ЛісиЛісами зайнято 690,6 тис. га, що становить 21 % загальної території області. Основні лісові масиви знаходяться на півночі області, на правобережжі Десни. У лісах переважають молоді та середньовікові дерева. Середній вік деревостою становить 40 років. Серед порід поширені сосна, дуб, ялина, береза, осика, вільха, липа, клен. Відповідно до характеру ґрунту, підґрунтя й більшої чи меншої вологості можна розрізнити декілька рослинних формацій: бори, субори, діброви, сосняк з чорною бузиною у підліску. ![]() ![]() Бори (соснові ліси) формуються на дерново-підзолистих ґрунтах бідних на поживні речовини. Ареал поширення борів на Чернігівщині є лівобережжя Снову (північніше м. Сновськ) та в долині Ревни. Субори (дубово-соснові ліси) найбільш поширені ліси на Чернігівщині. Зростають на більш багатих дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах з прошарками суглинків. Найбільші ареали знаходяться в межиріччі Дніпра і Десни, а також Десни і Убеді. Дубово-соснові ліси складаються з двох ярусів. Верхній ярус (25-27 м) утворює сосна звичайна, а нижній ярус (16-18 м) — дуб. Зустрічаються також береза, вільха, осика. В підліску переважають ліщина звичайна, крушина ламка, шипшина та ін. ![]() Діброви (дубові ліси) збереглися лише на окремих ділянках з дерново-підзолистими та сірими лісовими ґрунтами. Переважно в заплавах Десни, Удаю та Лисогору, а також в ярах та балках, якими порізана крайня південно-східна частина області. В підліску цих лісів зустрічаються ліщина звичайна, клен татарський, в травостої — нерідко конвалія. Зрідка, але зустрічається сосняк з чорною бузиною у підліску. Один з таких масивів утворився поблизу с. Тужар. Виникнення цих лісів пов'язане із збагаченням ґрунту азотом, через велику кількість гнізд сірих чапель і пташиного посліду. Це і стало причиною появи тут у підліску бузини чорної. Ще рідкіснішим явищем для Чернігівщини є ялинники природного походження. Дві ділянки таких ялинників віком 120—150 років збереглися в Орляківському лісництві. Утворюючи перший ярус, дерева досягають тут висоти ЗО м, а діаметр стовбурів — 40-50 см. Невеликі ділянки старих ялинників зустрічаються також поблизу с. Олешня[2]. Найменш залісеною є південна частина Чернігівщини. Це пояснюється тим, що насичені солями ґрунтові води знаходяться тут дуже високо і спричинюють засолення ґрунтів, а це є перешкодою для розвитку лісів. ![]() ЛукиЛуки — це вторинні утворення, які виникли на місці зведених лісів. Загальна площа луків на Чернігівщині сягає більше 365 тис. га. Луками зайнята значна частина території області, особливо заплавах Десни, Остра, Сейму, Снову. Навесні вони майже щорічно заливаються водою на певний час. Ґрунти тут дернові, дерново-лучні й лучні, досить багаті на поживні речовини. В угрупуваннях лучної рослинності переважають справжні та болотисті луки, які характерні для заплав річок Лісостепу. Для рослинного покриву характерним є переважання осоки та злаків. Із складу справжніх лук найкраще представлені дрібнозлакові луки (тонконіг лучний, костриця, тимофіївка та ін.), осоки — рання, заяча, лисяча. Для заплав Десни та Сейму характерні ознаки ксерофітизації та формування ділянок остепнених лук. Злаки й осоки створюють зелений фон, який доповнюється великим різноманіттям лучних квітів. ![]() Болота та прибережно-водні комплекси![]() Болотні масиви вкриті вологолюбивими рослинами. За характером рослинності в області переважають трав'яні та лісові болота. Більшого поширення набули трав'яні болота, які зустрічаються в північно-західній частині області, а також в південно-східній частині Чернігівщини в заплавах Удаю та Ромену. Рослинний покрив цих боліт представлений рогозом, очеретом, осокою, ситником. Лісові чорновільхові болота поширені в області значно менше. Окремі масиви цих боліт зустрічаються в заплаві Сейму. Поряд з вологолюбивою трав'янистою рослинністю тут поширена вільха чорна. На відміну від берези та сосни, які на болотах мають бідні форми, вільха навпаки, тільки на болотах досягає своїх максимальних розмірів (22-24 м). Основним пристосуванням до життя в болотних умовах у вільхи є своєрідна будова кореневої системи: коріння піднімає стовбур досить високо над рівнем води (до 1 м) і утворює в своїх сплетіннях, заповнених мулом чи торфом, так званий п'єдестал. Деякі рослини боліт використовуються як кормові, інші — для господарських потреб населення. ![]() Водні та прибережно-водні ценози досить поширені на Чернігівщині, у зв'язку з значною обводненістю регіону. Вони приурочені до русел Дніпра, Десни, Сейму, Удаю, їх приток, заток, заплавних озер та стариць. У складі водної рослинності домінують ценози з глечиків жовтих та куширу зануреного, а прибережно-водної рослинності осокові та рогозові угруповання. Культурні рослини та лісиКультурні рослини та ліси, насаджені людиною, значно переважають над дикорослою рослинністю. Загалом природна рослинність Чернігівщини в природному стані збереглися лише приблизно на 1/3 її території, переважно в поліській частині. З реліктових рослин зберігся міжльодовиковий реліктовий вид — страусове перо звичайне, який зустрічається в лісах на дні глибоких ярів Новгород- Сіверського Полісся. Рідкісні види рослинБагато рослин Чернігівщини віднесені до рідкісних та дуже рідкісних видів. Перелік регіонально рідкісних видів судинних видів Чернігівської області[3]
Перелік видів рослин, що підлягають особливій охороні на території області (станом на 01.01.2021 року)[4] Див. такожРослини Чернігівської області, занесені до Червоної книги України Офіційний перелік регіонально рідкісних рослин Чернігівської області Посилання
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia