Лауреат нагороди Міжнародного жіночого медіафонду за мужність у журналістиці (2022). Рощину викрали в серпні 2023 року, а в жовтні 2024 року стало відомо, що її вбили в російському полоні[9][10].
У березні 2022 року її захопили російські військовики у Василівці, але Вікторії вдалося втекти, переховуючись у підвалі протягом ночі[16]. На початку березня її автомобіль обстріляли російські військові[16][17]. Вона з водієм втекла, комп'ютер і камера викрали росіяни[17]. 11 березня Рощину на десять діб захопили в Бердянську співробітники ФСБ РФ.[18][16] Її випустили лише після того, як вона зняла відео про те, що російські військові «врятували їй життя»[19]. Про час у полоні вона написала статтю для Громадського[16][13]. Пізніше того ж року вона отримала нагороду за мужність у журналістиці від Міжнародного жіночого медіафонду (IWMF).[14][20] Вона відмовилася бути присутньою на нагородженні, щоб натомість зосередитися на роботі над репортажем[21].
Викрадення і вбивство
У липні 2023 року Рощина вирушила на окупований Росією схід України, ймовірно, щоб зробити репортаж про кризу на Запорізькій АЕС і підрив Каховської дамби[22]. Щоб потрапити на територію, вона планувала проїхати через Польщу та Росію. 3 серпня 2023 року вона повідомила родині, що пройшла прикордонний контроль[18], це був останній раз, коли вони чули про неї[14][23]. Про її зникнення повідомили 12 серпня, а подали заяву про зникнення 21 вересня.[24] Про зникнення Вікторії публічно повідомили 4 жовтня 2023 року у The Daily Beast та на Українській правді[18].
Приблизно 22 квітня 2024 року її батько Володимир Михайлович отримав лист від уряду РФ, датований 17 квітня, де йшлося, що росіяни утримували Рощину під вартою.[14][22][25][26] IWMF назвав її затримання несправедливим[21], а ЄС — незаконним і свавільним[20]. Правозахисниця Світлана Ганнушкіна написала Тетяні Москальковій, тодішньому уповноваженому з прав людини в Росії, з проханням повідомити про статус Рощиної[16].
10 жовтня 2024 року Петро Яценко з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими повідомив про смерть Рощиної[27][28]. У листі до її родини російські офіційні особи повідомили, що вона померла 19 вересня 2024 року.[29] Причину вони не вказали[29][30]. Російське видання Медіазона повідомило, що вона померла під час етапування до Москви[14]. За даними ГУР МОУ, Рощина перебувала у списках на обмін полоненими і утримувався в російському Таганрозі[12][27]. Українська ГО «Медійна ініціатива за права людини» повідомила, що до етапування в СІЗО № 2 у Таганрозі Рощина перебувала в колонії № 77 у Бердянську. Обидва центри звинувачують у катуванні в'язнів[31][32].
3 березня 2025 року у виданні Слідство.Інфо з'ясували, що Вікторію жорстоко катували у російському полоні, на її тілі були ножові поранення, її били струмом, а співробітники російської колонії ховали її від перевірок.[35] Повернуте тіло мало сліди розтину, також у ньому були відсутні деякі органи.[36][37]
У лютому 2025 року тіло Вікторії повернули до України, воно мало численні сліди катувань. Її особу було ідентифіковано за допомогою ДНК-експертизи[39][40].
