Генеральний прокурор (Україна)

Генеральний прокурор України
Емблема Офісу Генерального прокурора
Тип	public prosecutor generald
Номінує	Президент
Призначає	Верховна Рада
Каденція	6 років
Твірний інструмент	Конституція - Стаття 122
Створення	29 квітня 1918 (початково) / 5 листопада 1991 (після відновлення)
Засновник	Дмитро Маркович (початково) / Віктор Шишкін (в.о.)
Вебсайт	www.gp.gov.ua

В Україні Генеральний прокурор є посадовою особою, що очолює єдину централізовану систему прокуратури України. Генеральний прокурор — найвища адміністративна посада власного Офісу (раніше — Генеральної прокуратури).

5 січня 2017 року набрав чинності закон, яким написання посади «Генеральний прокурор України» скорочене до «Генеральний прокурор»^[1].

Генеральний прокурор України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України (стаття 131¹ Конституції України). Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

Генеральний прокурор України звільняється з посади також у разі:

1. закінчення строку, на який його призначено;
2. неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
3. порушення вимог щодо несумісності;
4. набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
5. припинення його громадянства;
6. подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;
7. з інших підстав^[2].

Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік інформує Верховну Раду України про стан законності.

Строк повноважень Генерального прокурора України — шість років. Цей строк, як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні, є однією з гарантій незалежності Генерального прокурора. Метою законодавчого закріплення безперервного строку повноважень прокурорів є запобігання сторонньому безпідставному втручанню в їхню роботу, унеможливлення незаконного звільнення з посади та виключення інших протиправних впливів^[3].

«Генеральний прокурор України є як вищою посадовою особою правоохоронного відомства, так і політичним діячем. Тому поряд з юридичною відповідальністю за свої акти, дії та бездіяльність він несе перед Верховною Радою України за стан справ у відомстві ще й конституційно-політичну відповідальність, яка може настати після висловлення парламентом недовіри, що має наслідком відставку Генерального прокурора України з посади. Сьогодні посада Генерального прокурора України виражає конституційний компроміс між цими двома ролями…»^[4].

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», прийнятого 14.10.2014 р. і чинного з 15.07.2015 р., Генеральний прокурор України:

1. представляє прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, установами та організаціями, а також прокуратурами інших держав та міжнародними організаціями;
2. організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевих прокуратур в частині виконання конституційних функцій;
3. призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад;
4. на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про застосування до прокурора дисциплінарного стягнення або щодо неможливості подальшого перебування прокурора на посаді;
5. затверджує акти з питань щодо організації діяльності органів прокуратури;
6. затверджує загальні методичні рекомендації для прокурорів з метою забезпечення однакового застосування норм законодавства України під час здійснення прокурорської діяльності;
7. виконує інші повноваження, передбачені законами України.

Генеральний прокурор України видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень. Вони можуть як бути, так і не бути нормативно-правовими актами.

У разі відсутності Генерального прокурора його повноваження здійснює перший заступник, а в разі відсутності першого заступника — один із заступників^[5].

У період головування в прокуратурі Юрія Луценка (12 травня 2016 — 29 серпня 2019 років) до законодавства були внесені зміни, що дозволяли йому обіймати цю посаду без вищої юридичної освіти^[6][7].

• Генеральні прокурори України
• Державний діяч
• Державний радник юстиції України
• Закон України «Про прокуратуру»

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Генеральний прокурор (Україна)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Прокурори України

• Генеральний прокурор України [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Керівництво Генеральної прокуратури України [Архівовано 9 лютого 2015 у WebCite]