Ртутний випрямляч
Ртутний випрямляч — іонний прилад, який має властивість односторонньої провідності і використовується для перетворення змінного струму в струм постійний за допомогою дугового розряду, що відбувається в парах ртуті при низькому тиску. Винайдені у 1902 Пітером Купером Хеввітом , ртутні випрямлячі використовувалися для постачання електроенергії до промисловості, залізниці, трамваї, локомотивів, а також для радіопередавачів і високовольтних ліній постійного струму. Вони були основним способом для випрямляння струму великої потужності до винайдення напівпровідникових випрямлячів, таких як діоди, тиристори, GTO-тиристори в 1970 рр. З початку винайдення ці випрямлячі замінили ртутні через їх вищу надійність, нижчу ціну та вартість обслуговування та нижчи ризики для екології. В основі своїй ртутний вентиль являють собою скляну або металеву посудину з катодом з рідкої ртуті, одним або декількома анодами та допоміжними електродами — додатковими анодами або запалювачами. Повітря з посудин відкачується до тиску приблизно 10-4 мм рт.ст і середовище випрямляча заповнюється випарами ртуті. Випрямлячі поділяються на випрямлячі з одноразовим запалюванням — екситрони і випрямлячі, що потребують примусового запалювання при кожному напівперіоді — ігнітрони. Ртутні випрямлячі виготовлялися з одним анодом для однонапівперідоного випрямляча, двома анодами для двохнапівперіодного однофазного випрямляча, 6 і 12 анодами для випрямляння трьохфазного струму. Найпотужніші багатофазні ртутні випрямлячі виконуються в металевих розбірних корпусах і постачаються установками відкачування безперервної дії. Вентилі малої потужності виконуються в нерозбірних скляних колбах з відростками для впайки анодів ІсторіяЕкситрониІгнітрониВплив для середовищаПереваги
Недоліки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia