Руденко Григорій Матвійович
Григорій Матвійович Руденко (7 лютого 1925 — 1 липня 2019) — український розвідник та дипломат. Полковник. Заступник генерального директора Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв в Україні. ЖиттєписНародився 7 лютого 1925 року у містечку Зіньків Полтавської області. Навчався в різних містах (Миргород, Кременчук, Запоріжжя, Нікополь, Меджибіж) у зв'язку з переміщенням батька по службі. Напередодні війни Руденки опинилися у Вінниці — батька призначили на посаду заступника начальника Управління НКДБ по Вінницькій області[1]. На початку Другої світової війни разом з матір'ю і молодшим братом евакуювалися до Туапсе. Служив юнгою на міноносці «Грозний». Згодом вступив до Севастопольського військово-морського училища, яке містилося тоді в Баку. У серпні 1942 року з курсантів училища сформували батальйон морської піхоти, до складу якого вступив добровольцем. Брав участь у боях на Кавказі, у одному з яких був тяжко поранений. Диплом отримав у Владивостоці, після передислокації училища, потім брав участь у війні з Японією. У 1946 році — розпочав службу у кадровому підрозділі МДБ УРСР, водночас здобував вищу освіту на заочному відділенні історичного факультету Київського педагогічного інституту. У 1952—1955 рр. — навчався у Вищій школі МДБ СРСР. Після нетривалої служби у Києві, був відряджений до Москви, де протягом року його інтенсивно готували як розвідника-нелегала. Протягом шести місяців стажувався у Апараті уповноваженого КДБ СРСР при Міністерстві державної безпеки Німецької Демократичної Республіки. У 1958 році Григорій Матвійович повернувся до Києва на посаду оперативного уповноваженого у Перше управління Комітету державної безпеки при Раді Міністрів Української РСР. Наприкінці 1963 року його відправили за кордон — у Федеративну Республіку Німеччину. Офіційно він обійняв посаду третього секретаря радянського посольства і займався консульськими питаннями. Водночас основним його завданням була розвідка. У 1967 році — продовжив службу в Першому управлінні Комітету державної безпеки при Раді Міністрів Української РСР. Згодом працював начальником розвідувального відділу в Управлінні КДБ УРСР по Закарпатській області. Йому доводилося неодноразово виїздити за кордон — до Австрії, ФРН, Чехословаччини, Угорщини, Югославії. Іноді такі відрядження тривали кілька місяців, а одного разу — майже рік. У 1976 році — повернувся до Києва і продовжив роботу в Першому управлінні КДБ УРСР, водночас навчався у Дипломатичній академії при МЗС СРСР. По звільненню зі служби і до 2009 року працював в Управлінні з обслуговування дипломатичного корпусу (Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв) на посадах першого заступника начальника управління, заступника генерального директора, а потім радника. З 2009 року на пенсії. Автор праць
Нагороди та відзнакиПримітки
Посилання |
||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
