Рудницька Мілена Іванівна

Мілена Рудницька
Ім'я при народженні	Мілена Іванівна Рудницька
Народилася	15 липня 1892(1892-07-15)  Зборів, Золочівський повіт[d], Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Померла	29 березня 1976(1976-03-29) (83 роки)  Мюнхен, Німеччина
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Країна	Австро-Угорщина  ЗУНР  УНР
Діяльність	журналістка, активістка за права жінок, політична діячка, письменниця
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка і Віденський університет
Знання мов	польська і українська
Членство	Союз українок
Партія	УНДО
Брати, сестри	Рудницький Михайло Іванович, Кедрин Іван і Антін Рудницький
У шлюбі з	Лисяк Павло
Діти	Лисяк-Рудницький Іван Павлович
Рудницька Мілена Іванівна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Міле́на Іва́нівна Рудни́цька, у шлюбі Лисяк (15 липня 1892, Зборів — 29 березня 1976, Мюнхен) — українська громадсько-політична діячка, парламентарка, піонерка українського фемінізму, журналістка, письменниця, учителька середніх шкіл. Голова центральної управи Союзу українок. Докторка філософії (1917).^[2] Домоглася, щоб справу Голодомору в Україні винесли на розгляд Ліги Націй та Міжнародного Червоного Хреста.

Народилася 15 червня 1892 року в місті Зборів у родині українця Івана Рудницького та єврейки Іди Шпігель. За хрещення її мати взяла собі ім'я Ольга.

Після смерті батька (1902) сім'я переїхала до Львова. Тут Мілена закінчила польську гімназію, навчалася на філософському факультеті Львівського та Віденського університетів. Захистила докторську дисертацію "Математичні основи естетики Ренесансу"^[3]

Викладачка на Вищих Педагогічних Курсах у Львов (1921—1928), одна з ідеологинь жіночого руху Західної України та його провідних діячок у 1920—1930-х pp.

Голова центральної управи Союзу українок (за її головування він розрісся у сильну всенародну організацію), Українського жіночого конгресу в Станиславові (1934), Світового Союзу Українок^[4], політичної жіночої організації «Дружина Княгині Ольги»; редакторка двотижневика «Жінка» (1935—1939), часопису «Жіночий вістник» (1922); учасниця і репрезентантка українського жіноцтва на міжнародних жіночих з'їздах. Активна діячка УНДО, амбасадорка до польського сейму (1928—1935, працювала у його комісіях — освітній і закордонних справ).

Як делегатка Української Парляментарної Репрезентації захищала в Лізі Націй українські петиції, зокрема в справі так званої пацифікації і голоду в Радянській Україні, мала контакти з урядовими і громадськими колами Західної Європи і виступала з доповідями на міжнародних з'їздах.

У 1936—1939 — учасниця президії Українського Координаційного Комітету у Львові. З 1939 — на еміграції: Краків, Берлін, Прага, Женева (де у 1945—1950 була директоркою Українського Допомогового Комітету^[5]), Нью-Йорк і Мюнхен).

Значна частина діяльності Рудницької присвячена журналістиці. У 1918 році входила до редакції тижневика «Наша мета» (Львів), у 1922—1925 редагувала щотижневу сторінку у газеті «Діло», була редакторкою двотижневика «Жінка» (ідеологічний орган Союзу українок) у 1935—1939. З 1919 року виступала зі сторінок у пресі на політичні, феміністські й виховні теми.

Похована у Мюнхені. У 1993 році перепохована у Львові в родинній гробниці на Личаківському цвинтарі, поле № 54.^[6]

Окремі книжки:

• «Українська дійсність і завдання жінки» (1934),
• «Західня Україна під большевиками» (1958): кн. уклад. в 2-х ч., з перевид. збірника за погодженням Наук. Т-ва ім. Шевченка в Америці і Укр. Вільн. Акад. у США / упоряд.: Степан Попович, Галина Попович. — Львів: Коло, 2016. — 483 с.: іл. — Бібліогр.: с. 56.
• «Дон Боско. Людина, педагог, святий» (1963),
• «Невидимі стигмати» (1970, про патріарха Йосифа Сліпого^[2]).

Збірки та статті:

• Мілена Рудницька. До моїх товаришок праці // Діло. — 1938. — 9 липня.
• Мілена Рудницька. Статті. Листи. Документи: збірник документів і матеріалів про життя, суспільно-політичну діяльність і публіцистичну творчість Мілени Рудницької / Центральний державний історичний архів України, м. Львів, Інститут історичних досліджень Львівського державного університету ім. Івана Франка; упоряд. Мирослави Дядюк ; відп. ред. Марта Богачевська-Хомяк. — Львів, 1998. — 844 с.
  • Рудницька М. Нова доба культури. / Рудницька М. Статті, листи, документи… С.75.
  • Рудницька М. Чому українські жінки не мають представництва в національній раді? /Рудницька М. Статті, листи, документи… С.77-78.
  • Рудницька М. Львівське жіноцтво під час падолистового перевороту/ Рудницька М. Статті, листи, документи… С. 96-101.
  • Рудницька М. Польські вибори і наше жіноцтво / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.104-106.
  • Рудницька М. Жіноцтво і політичні партії. / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.117-118.
  • Рудницька М. В новій добі. / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.115.
  • Рудницька М. Економічна незалежність жінки/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.132.
  • Рудницька М. «Крізь перспективу одного місяця. Спомини і рефлєксії про хід і вислід справи українських петицій на останній женевській сесії»/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.145.
  • Рудницька М. Шум довкола жіночого конгресу. /Рудницька М. Статті, листи, документи … С.157-160.
  • Рудницька М. Загальнонаціональні чи конфесійні установи?/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.160-163.
  • Рудницька М. Український Жіночий Конгрес/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.163-166.
  • Рудницька М. Непорозуміння з фемінізмом/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.170-176.
  • Рудницька М. Українська дійсність і завдання жінки. / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.187.
  • Рудницька М. Вартість політичної рівноправности для жінок / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.235.
  • Рудницька М. Боротьба за правду про Великий Голод/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.410.
  • Рудницька М. Всеукраїнський Національний Конгрес / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.572.
  • Рудницька М. Підсумки 50-ліття.

У місті Київ є вулиця Мілени Рудницької.^[7]

У місті Червоноград вулицю Павла Поповича перейменували на вулицю Мілени Рудницької.

У місті Кривий Ріг вулицю 50-річчя Перемоги перейменували на вулицю Мілени Рудницької.

• Український тиждень — Жінка проти системи: modus operandi Мілени Рудницької 16 грудня 2016 р.
• Гачковський М. Мілена Рудницька — українська жіноча та національна діячка, депутат польського Сейму в 1928—1935 рр. / М. Гачковський // Гуманітарні науки. — 2011. — № 2. — С. 126—133.
• Дядюк М. С. Рудницька Мілена // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 352. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Мельничук Б., Щербак Л. Рудницька Мілена Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 206. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Пода О. Гендерний світ публіцистики Мілени Рудницької // Образ: щорічний науковий збірник — К., 2010. — Вип. 10.
• Комарницький Я. Політична діяльність Мілени Рудницької у міжвоєнний період / Я. Комарницький // Українська жінка у національному та глобальному просторі: історія, сучасність, майбутнє. — Дрогобич, 2016. — С. 68—70.

• Мирослава Дядюк. Рудницька Мілена // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.644 ISBN 978-966-611-818-2

• Марта Гавришко. Галицькі феміністки 1930-х: нацистське «Кухня-Церква-Діти» не для нас // Історична правда. — 2010. — 29 грудня.
• Львівські феміністки. Мілена Рудницька // Газета по-львівськи. — 2005. — 4 березня.
• Інтерв'ю з Мартою Богачевською-Хомяк // Фулбрайт Україна.
• Мілена Рудницька (1892—1976)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Клара Гудзик. Поборниця жіночого рівноправ'я // День. — 2001. — 7 березня.
• Історія Українського Товариства у Швайцарії