Руцькой Олександр Володимирович

	Олександр Володимирович Руцькой; рос. Александр Владимирович Руцкой
	Олександр Володимирович Руцькой
22 вересня 1993 року — 4 жовтня 1993 року; за версією З'їзду народних депутатів і Верховної Ради Росії.; Повноваження не визнавалися Борисом Єльциним
Прем'єр-міністр:	Віктор Черномирдін; (до 2 жовтня 1993 року за версією Руцького)
Попередник:	Борис Єльцин
Наступник:	Борис Єльцин
10 червня 1991 року — 25 грудня 1993 року
Президент:	Борис Єльцин
Попередник:	посаду засновано
Наступник:	посаду скасовано
	до 25 грудня 1991 року Віцепрезидент РРФСР;; фактично був на посаді Віцепрезидента Російської Федерації до 4 жовтня 1993 року
Народження:	16 вересня 1947 (77 років); Проскурів, Українська РСР, СРСР
Країна:	СРСР→ Росія
Релігія:	Православ'я в Росії[d] і православ'я
Освіта:	Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна, Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, Барнаульске вище військове авіаційне училище льотчиківd і Російська академія державної служби
Ступінь:	доктор економічних наук[d] і кандидат військових наук[d]
Партія:	Справедлива Росія, КПРС і Патріоти Росії
Автограф:
Нагороди:	; Заслужений військовий льотчик СРСР Класна кваліфікація військового льотчика
	Медіафайли у Вікісховищі

Олександр Володимирович Руцькой (рос. Александр Владимирович Руцкой, нар. 16 вересня 1947(19470916), Проскурів, Кам'янець-Подільська область, УРСР, СРСР) — російський державний і політичний діяч, генерал-майор авіації, Герой Радянського Союзу.

З 1991 по 1993 — перший і останній віцепрезидент Російської Федерації.

З 22 вересня по 4 жовтня 1993 року — виконувач обов‘язків Президента Російської Федерації, при цьому повноваження не визнавалися Борисом Єльциним.

З 1996 по 2000 — губернатор Курської області.

Живе в місті Одинцово, голова Ради директорів цементного заводу у Воронезькій області. Почесний громадянин Курська^[3].

У 2014 році підтримав анексію Криму.

У лютому 2022 року підтримував повномасштабне вторгнення рф в Україну.

В 2023 році в інтерв'ю порталу «Гулагу-нет» розчарувався в діях російської армії та визнав, що ця війна: «ніякої користі росії не принесе»^[4].

Війна в Афганістані

Був пілотом штурмовика Су-25 під час війни в Афганістані. Його літак був збитий двічі над базою моджахедів Джавара (провінція Хост): у квітні 1986 року вогнем з землі та 4 серпня 1988 року пакистанським винищувачем F-16. Пара винищувачів F-16 під командуванням льотчика-винищувача Атера Бохарі (англ. Athar Bokhari) вирушила з бази Камра до Міраншаху на перехоплення радянських МіГ-23, ланка яких прикривала вісімку Су-25. Причому пакистанські льотчики штурмовики помітили не одразу. Радарний контакт Атер встановив на відстані 42 км, на відстані 33 км на радарі побачив розділення групи штурмовиків, ракету «Сайдвіндер» пустив з відстані 4600 м. Руцькой приземлився за 15-20 км від кордону, 5 діб блукав горами, потрапив у полон, і через тиждень був повернутий пакистанською владою до Афганістану^[5].

Збиття Су-25 з Руцьким — єдиний випадок, який пакистанці вважають сутичкою з радянськими літаками. Решту повітряних боїв вони відносять до ВПС Афганістану^[5].