Ріяка В'ячеслав Олександрович
В'ячеслав Олександрович Ріяка (13 червня 1947 — 9 травня 2007) радянський та український вчений-правознавець, фахівець у галузі конституційного права зарубіжних країн і міжнародного права, кандидат юридичних наук (1983), професор (2007). Працював у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, де з 1993 по 2007 рік очолював кафедру міжнародного права та державного права зарубіжних країн. ЖиттєписНародився 13 червня 1947 року в Харкові. Вищу освіту здобув у Харківському юридичному інституті, який закінчив у 1971 році. Через два роки після закінчення ВНЗ почав в ньому працювати асистентом на кафедрі міжнародного права та державного права зарубіжних країн[1]. У 1975 році він вступив до аспірантури на ту ж кафедру, де і працював, після закінчення якої став старшим викладачем кафедри, а потім і доцентом[1]. Викладав дві навчальні дисципліни «Міжнародне право» та «Конституційне право зарубіжних країн»[2]. У 1983 році в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Ратифікація міжнародних договорів» (спеціальність 12.00.10 — міжнародне право; науковий керівник — доктор юридичних наук, професор М. В. Яновський; офіційні опоненти — доктор юридичних наук, професор В. Г. Буткевич і кандидат юридичних наук В. І. Євінтов)[3]. У 1987 році було присвоєно вчене звання доцента[1]. У 1993 році після смерті свого наукового керівника професора М. В. Яновського змінив його на посаді завідувача кафедри міжнародного права та державного права зарубіжних країн Української державної юридичної академії (до 1991 року — Харківський юридичний інститут, з 1995 — Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого)[2]. Перебуваючи завідувачем активно займався науково-педагогічною роботою, під його науковим керівництвом було захищено чотири дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук[1] — О. В. Тарасов (1995; після смерті М. В. Яновського)[4], О. В. Журавка (1999)[5], О. Ю. Тодика (2002)[6], Є. А. Гончаренко (2005)[7]. Колеги по ВНЗ охарактеризували його як «веселу, життєрадісну людину, справжнього наставника для молодих викладачів кафедри, яким допомагав унікальними порадами як в педагогічних, так і в життєвих питаннях, керівником, який зміг об'єднати кафедру в єдиний дружній колектив»[8]. У 2007 році йому було присвоєно вчене звання професора. Продовжував очолювати кафедру аж до своєї смерті 9 травня 2007 року[1]. Науковий доробокВ'ячеслав Олександрович був автором і співавтором 45 праць[1] з конституційного права зарубіжних країн та міжнародного права[2], серед яких були: Навчальні посібники:
Статті:
Тези конференцій:
Також брав участь у написанні статей для 6-томної української «Юридичної енциклопедії» (1998—2004)[9]. НагородиУ 2003 році разом з В. С. Семеновим і М. В. Цвіком, за навчальний посібник «Конституційне право зарубіжних країн», виданий у 2002 році, був удостоєний першої премії Всеукраїнського конкурсу на краще юридичне видання Союзу юристів України у номінації « Навчальні посібники (практикуми, курси лекцій, хрестоматії тощо)»[10]. У 2004 році разом з К. О. Закоморною, В. С. Семеновим, А. І. Свєчкарьовим і М. В. Цвіком, за виданий у 2004 році підручник «Конституційне право зарубіжних країн», був удостоєний премії імені Ярослава Мудрого, у номінації «за підготовку та видання підручників для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти»[11]. У тому ж році був нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України[1]. Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
