Рельєф рівнинний, сильно розчленований ярами. Клімат помірний. Ґрунти суглинисті. Корисні копалини виявлені поблизу села: глина, пісок, вапняковий камінь. Поблизу села знаходиться заказник місцевого значення «Данилівський», площею 638 га.
В селі є початкова загальноосвітня школа І ступеня навчання, фельдшерсько-акушерський пункт та клуб. Є пам'ятник воїнам, які загинули під час визволення села в Другій світовій війні.
Село вперше згадується в історичних документах у 1445 році.[1] Село Садове до 1934 року називалось Попівка[2], а в 1934 році було перейменоване на село Ворошилівка. В 1957 році це ж село отримало назву Садове. У старі часи Попівка була відома як колишній хутор священика.
Часи Голодомору в селі
За даними офіційних джерел (тогочасних ЗАГСів, які, внаслідок заборони керівництва СРСР-ВКП(б), не реєстрували правдиву кількість померлих саме від голоду, бо було заборонено вказувати причину, що людина померла голодною смертю[3]) в селі в 1932—1933 роках загинуло близько 13 жителів села. На сьогодні встановлено імена лише 7 осіб. Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932—1933 років, складених Федірківською сільською радою згідно з даними місцевого РайЗАГСу (хоча й звіритися з конкретними документальними свідченнями неможливо, оскільки не всі вони дійшли до наших днів, в силу різних обставин[4] Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.[5]
Забирали останню зернину. Виганяли із хати вночі, — Як сльозою, садок і хатину Обливали журбою сичі. І душа досі ниє і плаче, — Бо була це і дійсність, і яв... (Михайло Пронченко)
Бахенко Ганна Данилівна, новонародж, укр., утриманець, 31.03.1932 р.;
Сівак Іван Степанович, 3р., укр., утриманець, 02.05.1933 р.;
Степанів Дмитро Юхимович, 4р., укр., утриманець, 05.10.1932 р.;
Степанова Марія Гнатівна, 8р., укр., утриманець, 18.10.1932 р.;
Ткачук Микола Арсенійович, 45р., укр., одноосібник, 02.01.1933 р.;
Шахрей Михайло Павлович, 1р., укр., утриманець, 09.01.1933 р.
Кількість померлих і їх особисті дані не є остаточними, оскільки не всі дані збереглися і не все заносилося до книг обліку[6] тому є ймовірність, того, що мартиролог Голодомору в селі буде розширений[7] Наразі, згідно попередніх списків уже можна дійти висновків: що серед померлих селян більшість були селянами-односібниками, які не працювали в артілі чи колгоспі, і це є підтвердженням навмисних дій тодішньої влади — на знищення українського незалежного селянства.
↑http://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] За інформацією Інституту демографії Академії наук України, ці облікові роботи продовжуватимуться на державному рівні, тому що точної цифри ми не знаємо, — зазначала Ольга Шумейко. — До того ж, ЗАГСИ в ті часи не реєстрували правдиву кількість померлих саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла від голоду. Приміром, я маю такий документ під грифом «цілком таємно»: «До Павлоградського райздоровінспектора, особисто. За інформацією начальника спецбюро райвиконкому товариша Набери облздоровідділом одержані відомості про те, що в багатьох селах вашого району спостерігаються випадки смерті з нез'ясованих причин. При чому всі ці випадки в місцевих органах ЗАГСУ не реєструються». Ось зайве підтвердження того, що ми й досі не можемо поставити крапку в цій історії. Для цього Інституту демографії потрібно проводити дослідження за допомогою спеціальних математично-статистичних формул.
↑http://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] До того ж документація тоді велася на неякісному папері, часто не вистачало бланків і писали в простих зошитах, а то й на газетах. А якщо реєстратор потім звільнявся або помирав, то записи могли просто не перенести в книгу. Всіляке траплялося. Також потрібно врахувати, що через десять років була війна й частина книжок могла загинути. Тобто пропуск у документації існує, якби вона вся збереглася, то записів, напевно, було б удвічі більше… (директор Дніпропетровського архіву Ніна Киструська).
↑http://adm.km.ua/doc/doc_holod_list1.doc Поіменний список жертв Голодомору 1932—1933 років в розрізі сільських рад і населених пунктів Новоушицького району, складений Державним архівом Хмельницької області
↑http://www.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_5_6_2008/22-26.pdf документальний комплекс книг реєстрації актових записів виявився неповним. У більшості областей відсутні книги повністю по окремих містах і районах: від одного міста в Луганській області до 15-ти районів (найбільше) — у Полтавській області. За окремими районами актові записи про смерть збереглися лише по 2-3-х населених пунктах.
↑http://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] Джерела збереглися невповні і не всі з тих, що мають статистичні дані, взяті дослідниками до розгяду. Зокрема, досвід досліджень показує, що включення до розгляду документів навчальних закладів, педагогічних училищ, шкіл теж може дати певні кількісні показники. Але, безумовно, це грандіозна робота, і зараз на поточному етапі говорити про певну кількість ще дуже рано (історик, к.і.н., Владислав Грибовський).
