Салангана гірська

? Салангана гірська
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes) Родина: Серпокрильцеві (Apodidae) Рід: Бура салангана (Aerodramus) Вид: Салангана гірська
Біноміальна назва
Aerodramus hirundinaceus (Stresemann, 1914)
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Collocalia hirundinacea Aerodramus hirundinacea
Посилання
Вікісховище: Aerodramus hirundinaceus Віківиди: Aerodramus hirundinaceus ITIS: 554952 МСОП: 22686525 NCBI: 1496111

Саланга́на гірська^[2] (Aerodramus hirundinaceus) — вид серпокрильцеподібних птахів родини серпокрильцевих (Apodidae). Мешкає на Новій Гвінеї і на сусідніх островах.

Довжина птаха становить 11-13 см. Верхня частина тіла рівномірно темно-коричнева, у деяких птахів надхвістя блідіше. Нижня частина тіла блідо-сіра або сіра, серелина горлі більш темна. Хвіст виїмчастий. Дзьоб невеликий. У представників підвиду A. h. baru верхня частина тіла більш темна. а нижня частина тіла більш коричнева. Від бурих саланган гірські салангани відрізняються менш опереними лапами, меншим і більш вигнутим дзьобом, верхня частина тіла у них більш темна, блискуча, а нижня частина тіла світліша.

В польоті птахи видають приємний на слух щебет. Також вони використовують низькі металеві клацаючі звуки для ехолокації в печерах.

Виділяють два підвиди:^[3]

• A. h. baru (Stresemann & Paludan, 1932) — острів Япен;
• A. h. hirundinaceus (Stresemann, 1914) — гори Нової Гвінеї, острови Каркар і Гуденаф^[en].

Гірські салангани мешкають в Індонезії і Папуа Новій Гвінеї. Вони живуть переважно у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, на висоті до 4000 м над рівнем моря. Гніздяться в печерах, формують гніздові колонії. Живляться комахами, яких ловлять в польоті. Гніздо робиться з моху, папороті, трави і корінців, які скріплюються за допомогою слини^[4]. В деяких високогірних районіх гнізда були знайдені на підлозі печери, що, ймовірно, пов'язано з тим, що змії, основні хижаки, що розорюють птахині гнізда, рідко зустрічаються на висоті понад 1000 м над рівнем моря. В кладці одне біле яйце вагою 2 г. Пташенята покидають гніздо через 57-74 дні після вилуплення, що є дуже довгим періодом серед серпокрильців. Успішність гніздування порівняно велика і становить 61%.

• Chantler, Phil & Driessens, Gerald (2000) Swifts: a Guide to the Swifts and Treeswifts of the World, 2nd ed., Pica Press, East Sussex.

Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.