Салтівська (станція метро)

Салтівська
Салтівська
	Харківський метрополітен Салтівська лінія ; Колишня назва станції (до 26 липня 2024 року)
Загальні дані
Тип	колонна трипрогінна мілкого закладення
Стара назва	Героїв Праці (до 26 липня 2024)
Платформи
Кількість	1
Тип	острівна
Форма	пряма
Будівництво
Дата відкриття	24 жовтня 1986
Архітектор(и)	В. А. Співачук, П. Г. Чечельницький, А. З. Денисенко, Е. І. Дорогожилова
Інженер(и)-конструктор(и)	П. Д. Пашков, Л. П. Гришина
Транспорт
Виходи до	вул. Академіка Павлова, вул. Нескорених
Наземний транспорт	А: 17е, 28, 41е, 48, 54е, 55е, 108е, 152е, 208е, 212е, 215е, 240е, 247е, 263е, 266е, 268е, 271е, 275е; Т: 16, 16а, 26, 27; Тб: 47, 48
Інше
Географічні координати	50°1′28.77″ пн. ш. 36°20′9.07″ сх. д. / 50.0246583° пн. ш. 36.3358528° сх. д.
Стільниковий зв'язок	Київстар

Салтівська лінія

Легенда

Дружби Народів

ТЧ-2 «Салтівське»

вул. Шацька

вул. З'єднана

Метроміст через р. Харків

Київська

Ярослава Мудрого

р. Харків

Площа Урицького

р. Лопань

Жовтнева

Новожанове

«Салтівська» — 21-ша станція Харківського метрополітену, кінцева станція Салтівської лінії. Розташована після станції «Студентська». Відкрита 24 жовтня 1986 року^[1].

До 26 липня 2024 року мала назву «Героїв Праці», за назвою колишньої однойменної вулиці та вищого ступіню відзнаки за працю в СРСР^[2]. 26 липня 2024 року, відповідно з розпорядження Харківської обласної військової адміністрації, перейменована на станцію «Салтівська», за назвою однойменного житлового масиву Салтівка, в якому розташована станція.

Для зручності мешканців, в районі станції відкриті великі торгівельно-розважальні центри до яких з'їжджаються відвідувачі зі всього міста. А також влітку станцією користуються мешканці міста, які прямують до Харківського гідропарку — популярного місця відпочинку.

Конструкція

Колонна трипрогінна мілкого закладення з острівною платформою.

Колійний розвиток

Станція з колійним розвитком — 6-стрілочні оборотні тупики наприкінці лінії.

Оздоблення

Архітектура станції суворо урочиста, завдяки чіткому ритму прямокутних колон, пластичній структурі стелі з великогабаритних плит з восьмигранними кесонами та ритму світильників із світлозахисними вертикальними ребрами. Назві станції відповідають геральдичні художньо-декоративні чеканні вставки на колійних стінах із зображеннями орденів та медалей. Стіни та колони оздоблені білим уральським та коричневим закарпатським мармуром, підлога — з плит червоного та сірого граніту.