Саргатська культура
Саргатська культура — археологічна культура залізної доби. Час існування 500 рік до Р. Х. — 500 рік після Р. Х.. Охоплювала практично всю територію західносибірського лісостепу. Саргатська культура залишила яскравий слід у давній історії Західного Сибіру. Курганні поховання Потобол'я, Поішим'я, Середнього Поіртиш'я й Бараби, де переважає північне орієнтування небіжчиків і перебуває приблизно подібний поховальний інвентар. Досліджувалася археологами П. А. Дмитрієвим, В. М. Чернецовим й В. П. Левашевим, які стали першовідкривачами саргатської археологічної культури. Археологічні та генетичні дані свідчать про те, що саргатська культура була потенційною зоною змішання корінного угорського та/або сибірського населення та степових народів з півдня, можливо раннього іранського або індоіранського походження. [1] Металургія Саргатська металургія має тубільне походження. У деяких поселеннях, пов'язаних з цією культурою, виявлено залишки простих доменних печей і кузень. Збільшення виробництва саргатського заліза забезпечувало місцеве населення та його кочових сусідів. Металографічне дослідження саргатського матеріалу показує, що переважали вироби з ковкого чавуну та сталі середньої та високої якості. Нерівномірно навуглену сталь виробляли безпосередньо в доменній печі. У середньому для виробництва зброї використовувалася карбонізована сталь, отримана в результаті спеціального процесу цементації. Були відомі також кування, багатошарове зварювання, гарт, хоча якість зварювання була невисокою, а температурний режим досить нестабільним. [2] ГенетикаЗразки мт-ДНК, виділені від осіб, пов’язаних з Саргатською культурою, показали, що серед популяції присутні гаплогрупи A[en], C[en], T1[en], Z[en], B4a[en], N1a1a1a[en], U5a1[en], H[en], H8[en] і C4a2c1[en]; а також Y-хромосомні гаплогрупи: N1a1, R1a1, Q1[en] і R1b. [1][3] Згідно з дослідженням 2021 року, яке вивчило загальногеномні дані різних стародавніх середньоазійських степових народів, північні землеробські культури, пов’язані з саргатською культурою, демонструють близьку генетичну близькість до східних кочових скіфів, саків. Досліджені особини Саргатської культури також виявляють додаткову спорідненість, якої немає в скіфських групах, в кінцевому підсумку пов’язану з північно-сибірською лінією. Вони представляють собою типове сакське поєднання походження Ancient Northeast Asian[en] і Західні степові скотарі з невеликим внеском BMAC і невеликим специфічним сибірським (Еквен) [4] Результати підтверджують історичну гіпотезу про те, що саргатська культура утворилася в результаті змішування прибулих скіфських груп і невідомого місцевого або сусіднього населення, яке, можливо, було носієм цього позасибірського предка. [4] Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
