Сафо. Кохання без меж

*Сафо. Кохання без меж*
Сафо. Кохання без меж;
англ. Sappho
Жанр	мелодрама
Режисер	Роберт Кромбі
Продюсер	Артур Новіков; Андрій Новіков; Олександр Швидкой
Сценарист	Роберт Кромбі
У головних ; ролях	Авалон Беррі; Тодд Солей; Людмила Ширяєва; Богдан Ступка; Еліссайос Влахос; Васіліс Псіхойопулос; Оксана Осіпова; Сергій Косенко; Анатолій Семенов; Олександр Леонтарітіс
Оператор	Багір Рафієв
Композитор	Маро Теодоракіс
Кінокомпанія	Yalta Film; Crombie Film
Дистриб'ютор	Геміні Україна
Тривалість	92 хв
Мова	англійська
Країна	Україна
Рік	2008
Дата виходу	5 березня 2008 (Україна)
Кошторис	1,95 млн $
Касові збори	1,1 млн $ (Україна); 1,3 млн $ (світ)
IMDb	ID 0937373
	Сафо. Кохання без меж у Вікіцитатах

«Сафо́. Коха́ння без меж», або просто «Сафо́» (англ. Sappho)^{[~ 1]} — український фільм 2008 року, знятий британським режисером Робертом Кромбі. Провокаційна історія про нестримну любов і пристрасть, події якої розгортаються на грецькому острові Лесбос в 1926 році.

Сюжет

Фільм про любовний трикутник між парою американських молодят — Сафо, спадкоємицею мільйонера, і Філом, художником, які приїхали на острів в медовий місяць, — та дочкою російського археолога, Хеленою. За задумом автора, цей любовний трикутник повторює історію першої й найпопулярнішої поеми старогрецької поетеси Сафо про суперечливий сексуальний потяг.

Пара американських молодят Сафо — спадкоємицею мільйонера Сафо і Філом — художником, які приїхали на острів в медовий місяць. Дочка російського археолога — Хелена спонукає Сафо до сексуальних відносин з нею. За час перебування на острові Сафо дуже змінилася, і уявила себе самою старогрецькою поетесою Сапфо. Згодом Сафо дозволила Філу кохатися з Хеленою. Після довгих ревнощів та не розуміючи своїх почуттів Сафо наклала на себе руки, стрибнувши зі скелі. Філ з Хеленою поїхали разом до Америки

Актори

Авалон Беррі — Сафо Лоувел
Тодд Солей — Філ Лоуелл
Людмила Ширяєва — Хелена Орлова
Богдан Ступка — професор археології Володимир Орлов
Еліссайос Влахос — Діонісіос
Васіліс Псіхойопулос — перукар
Оксана Осіпова — Марія
Сергій Косенко — Христос
Анатолій Семенов — майстер татуювання

Український дубляж

Фільм дубльовано студією «Tretyakoff Production» у 2008 році.^[2]

Наталя Романько-Кисельова — Сафо Лоувел
Андрій Самінін — Філ Лоувел
Інна Капінос — Хелена Орлова
Богдан Ступка — професор археології Володимир Орлов
Олександр Завальський — Діонісіос
Олег Лепенець — перукар

Касові збори

Під час показу в Україні, що розпочався 5 березня 2008 року^[3], протягом перших вихідних фільм демонстрували на 81 екрані^[4]^[5], що дозволило йому зібрати $437 тисяч та посісти 1 місце в кінопрокаті першого вікенду. Фільм опустився на другу сходинку українського кінопрокату наступного вікенду, зібравши за ті вихідні ще $249 тисяч.^[6] Загалом фільм в кінопрокаті України пробув 9 тижнів і зібрав $1,1 мільйона, посівши 15 місце серед найбільш касових фільмів 2008 року.^[7]

Фільм вийшов у прокат в Росії та СНД 5 березня 2008 на 75 екранах і загалом касові збори фільму у Росії за 3 тижні склали $220 тисяч.^[1]

Цікаві факти

Бюджет фільму склав 1,95 мільйона доларів, тож на час створення стрічки вона була найдорожчим не-копродюсним фільмом за всю історію українського кіно.^[8]
У фільмі звучить музика композиторів Мікіса Теодоракіса та Маро Теодоракіса. Неофіційним саундтреком фільму стала пісня гурту Lama «Знаєш, як болить», на яку було знято кліп.
Виконавиця ролі Сафо Авалон Беррі вчилася плавати спеціально для зйомок. Також творцям довго доводилося вмовляти актрису знятися у сцені, де вона коротко підстригається.
Для зйомок фільму було спеціально побудовано невеличке містечко поблизу Севастополя.
Епізоди розкопок знімали на руїнах міста Херсонес, а будинок, де живуть Сафо та Філ, — у Воронцовському палаці.
У фільмі Сафо цитує низку поем поетеси, зокрема «Гімн до Афродіти».
Вихід фільму на екрани супроводжувався невеликим скандалом — пастори церкви «Посольство Боже» вимагали заборонити фільм для прокату за його «аморальність». «Любов жінки до жінки буває, але навіщо це нав'язувати країні?» — сказав пастор церкви Сандей Аделаджа.
На 26-ій хвилині Елена та її татко приписують фразу Геракліта (в одну ріку не можна увійти двічі) Піфагору.