Сахалтуєв Радна Пилипович

Радна Пилипович Сахалтуєв
Радна Филиппович Сахалтуев
Народження	15 травня 1935(1935-05-15) (90 років) Улан-Уде, СРСР
Країна	СРСР→ Україна
Навчання	Всеросійський державний інститут кінематографії
Діяльність	художник, аніматор, художник-постановник
Роки творчості	1961 —
Працівник	Київська кіностудія науково-популярних фільмів
Член	Національна спілка кінематографістів України і Національна спілка художників України
Нагороди

Сахалту́єв Ра́дна Пили́пович (нар. 15 травня 1935 р., Улан-Уде, Бурят-Монгольська АРСР, СРСР) — радянський та український художник, Заслужений художник УРСР (1988). Народний художник України (2008).

Народився в родині службовців.
У 1955 році він вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії на курс художника анімаційного кіно. До речі, паралельно на режисерському факультеті саме формував свій курс Олександр Довженко, де навчалися Лариса Шепітько, Микола Вінграновський та Ролан Сергієнко.^[1]

Після випуску у 1961 році Сахалтуєв за розподілом потрапив до Києва. З 1961 р. — художник Творчого об'єднання художньої мультиплікації «Київнаукфільму».

Член Національних спілок художників (1972) і кінематографістів України.

У 1970-1980-ті роки - один із провідних художників українського сатирико-гумористичного журналу «Перець». Брав участь в ілюструванні дитячого журналу «Пізнайко».

Ілюстрував книжки видавництв «Веселка», «Молодь», «Ранок», «Розумна дитина», «Свенас», «Телерадіокур'єр», «Фоліо» (Україна), “Самовар”, «Ексмо» (Росія).

Син: Сахалтуєв Адріан Раднович (* 1972, Київ) — український художник-мультиплікатор.

• 1963 — «Веселий художник»
• 1964 — «Таємниця Чорного короля»
• 1966 — «Літери з ящика радиста» (у співавт.)
• 1967 — «„Колумб“ пристає до берега»
• 1967 — «Легенда про полум'яне серце» (у співавт.; премія зонального огляду, Єреван, 1968)
• 1968 — «Опудало», «Казка про місячне світло»
• 1969 — «Кримська легенда», «Містерія-буф»
• 1970 — «Короткі історії»
• 1971 — «Моя хата скраю», «Чарівник Ох»
• 1972 — «Навколо світу мимоволі»
• 1973 — «Зайченя заблукало»
• 1976—1979 — «Пригоди капітана Врунгеля»
• 1979 — «Лікар Айболить»
• 1981 — «Каїнові сльози», «Сімейний марафон»
• 1982 — «Весілля Свічки»
• 1983 — «Крила»
• 1986 — «Острів скарбів»
• 1990 — «Божевільні макарони, або помилка професора Бугенсберга» (не завершено)
• 1995 — «Як козаки у хокей грали»

Переважну більшість анімаційних робіт зробив у співпраці з режисером Давидом Черкаським.

• 1974 — «Прощавайте, фараони!» (у співавт.)
• 1977 — «Запрошення до танцю»
• 1987—1988 — «Острів скарбів»

• Хитрий Байбурак
• Кубинські казки (1987)
• Пригоди капітана Врунгеля (1997)
• Правдива історія Адмірала Брехунеля (2017) (спільно з М.Александровим)

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С. 138;
• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С. 529;
• Митці України. К., 1992. — С. 516;
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С. 527;
• Хто є хто в Україні. К., 2000. — С. 427.

• Радна Сахалтуєв на сайті IMDb (англ.)
• Фільмографія на animator.ru(рос.)
• Сайт Національної спілки художників України
• Інтерв’ю з Радною Сахалтуєвим // Україна молода, 20.11.2009
• Інтерв’ю з Радною Сахалтуєвим // Інтермедіа-Консалтинг^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Інтерв'ю з Радною Сахалтуєвим // Розумна дитина
• Автор мультфільму ”Острів скарбів” 8 років не п’є пива // Газета по-українськи, 4.02.2008
• Сайт "Буквоїд"
• Радна Сахалтуєв на сайті Лабораторія фантастики
• Михайло Прудник. Дорогоціннна гуля. Бібліотека "Перця" № 277. Київ, Радянська Україна, 1983.
• Острів скарбів, ілюстрації, Радна Сахалтуєв