Сахалінська затока

Сахалінська затока

53°40′32″ пн. ш. 141°32′23″ сх. д. / 53.675561111111° пн. ш. 141.53961111111° сх. д. / 53.675561111111; 141.53961111111
Частина від	Охотське море
Прибережні країни	Росія
Вливаються	Pilvod
ідентифікатори і посилання
GeoNames	2121527
Сахалінська затока Сахалінська затока (Росія)

Сахалінська затока — затока Охотського моря між узбережжям Азії на північ від гирла Амуру і північним краєм острова Сахаліну. Протокою Невельського з'єднана з Татарською протокою та Японським морем. Відкрита в 1639 році експедицією Івана Москвітіна^[1].

У північній частині широка, на південь звужується і переходить в Амурський лиман. Ширина до 160 км^[2]. Затока мілководна, в місці з'єднання з Татарською протокою глибина не перевищує 40 м^[3]. Донний осад представлений піщанистими відкладеннями і пелітовими мулами^[4].

Береги у південній частині затоки переважно низькі та піщані, у північній частині — високі та скелясті. У східний берег вдаються три затоки, із яких глибока лише затока Північна. Інші дві — Помр і Байкал — являють собою великі лагуни, відокремлені від моря піщаними косами. Західний берег також порізаний кількома затоками, найглибші з яких затоки Катерини та Рейнеке. Затока Щастя, що вдається у південно-східну частину західного берега — мілинна. У вершині затоки острова Чкалова, Белякова, Байдукова^[5].

Середній вміст ароматичних вуглеводнів АУВ в шельфі затоки в середньому становить 16 мкг/л, в той час як вміст поліциклічних ароматичних вуглеводнів — 62 нг/л ^[6]. При цьому концентрація зважених АУВ зростає з глибиною^[4].

Льодовий покрив формується в листопаді, починаючись з утворення припаю^[7], і руйнується в червні, хоча в деякі роки зберігається до липня—серпня^[8].

Величина добових припливів становить 2,3^[2]—2,5 м^[9].

В акваторії затоки ведеться промислове рибальство (лососеві, тріска), в східній її частині розташований порт Москальво^[2].

• Сахалинский залив // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1962. — Т. 3 : Милос — Союз ССР. — С. 425. (рос.);
• Сахалинский залив // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Сахалинский залив // Географический энциклопедический словарь. Географические названия / А. Ф. Трёшников. — Москва : Советская энциклопедия, 1989.(рос.). — С. 418 (рос.);
• Немировская, И. А. Углеводороды в океане / Под ред. А. П. Лисицына; [Рос. акад. наук, Ин-т океанологии им. П. П. Ширшова]. — М. : Науч. мир, 2004. — 328 с. — ISBN 5-89176-273-0.;
• И. С. Зонн, А. Г. Костяной. Сахалинский залив // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : «Международные отношения»^[ru], 2009. — С. 159—160. — ISBN 978-5-7133-1354-9. (рос.)