Сахненко Володимир Демидович

Сахненко Володимир Демидович
Сахненко Володимир Демидович
Народився	10 січня 1930 ; Сульське, Білопільський район, Сумська округа, Українська СРР, СРСР
Помер	31 липня 2008 (78 років) ; Тула, Росія
Країна	Росія
Діяльність	художник, кераміст
Alma mater	Московський академічний художній ліцейd
Знання мов	російська
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Володи́мир Деми́дович Сахне́нко (нар. 10 січня 1930, с. Сульське Сумської області, УРСР — 31 липня 2008, Тула) — художник і кераміст, член Спілки художників СРСР з 1967 року^[1]. Батько художника Івана Сахненка.

Закінчив у 1951 р. Ворошиловоградське художнє училище. У 1951—1953 рр. навчався в московському Академічному інституті їм. Сурикова, де познайомився з Іллею Кабаковим^[2] і своєю майбутньою дружиною, скульптором Зоєю Рябченко^[3]. З 1957 р. — учасник виставок. Жив і працював в Тулі.

Кераміка

Створював монументальні роботи, екстер'єрну кераміку і просто керамічне домашнє начиння. Утилітарність і декоративність не заважали мистецтву, радше допомагали заховати крамольні для радянського часу експерименти з малюнком і формою, які пізніше продовжилися в живописі.

Його роботами прикрашені палаци культури, Тульський драматичний театр, готельний комплекс «Інтурист» в Ялті, урядова дача в Форосі. Кераміка Володимира Сахненка є в Державному музеї історії культури Узбекистану в Самарканді, в Хаммеровському торговому центрі в Москві^[4].

Майже до кінця життя працював щодня у своїй майстерні на щекинському заводі «Кислотоупор», створюючи глечики, вази, амфори, квіткові горщики, багатоскладові керамічні конструкції, керамічні скульптури істот тощо.

Використовував шамот, часто разом з глазур'ю. Наприкінці 1970-x знайшов термостійкий склад блакитно-зеленої глазурі, що витримує випал при температурах, які спалюють звичайні лазур або кобальт. Такій глазурі не страшні будь-які екстремальні погодні умови, включаючи мороз. Майже сорок років глазурована кераміка Сахненка стоїть просто неба в Самарканді і Криму.

Живопис

У 70-ті роки художник написав 13 великих чорно-білих абстрактних полотен (зараз у зібранні «Ерарти»)^[5]. На початку 1980-х років В. Д. Сахненко перейшов до створення яскравих за колоритом живописних творів: портретів, натюрмортів і картин за біблійними мотивами. Його творча манера (як у живописі, так і в кераміці) характеризується легкістю переходу від фігуративності до абстракції й орнаментальності.

Великі зібрання робіт

Музей сучасного мистецтва «Ерарта», Санкт-Петербург
Галереї «Арт-сезон» і «Арт-караван», Москва
Державний музей історії культури Узбекистану (колишній Музей імені Акмаля Икрамова), Самарканд
Тульський музей образотворчих мистецтв

Окремі виставки

1999 — галерея «На старій Басманній», Москва, спільно з сином Іваном Сахненком
2005 — «Осінній марафон», ЦДХ, Москва, спільно з Іваном Сахненком, Аветиком та ін.
2006 — «Одкровення кольору», ЦДХ, Москва, персональна виставка, галерея «Арт-Караван»
2007 — «Абстрактне мистецтво. XXI століття, початок», ЦДХ, Москва