Саченко Михайло Григорович

Саченко Михайло Григорович
Народився	1 січня 1950(1950-01-01)  Моринці, Корсунь-Шевченківський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Помер	2 лютого 2006(2006-02-02) (56 років)
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	поет, перекладач, сценарист, режисер-документаліст
Alma mater	Філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка[d] (1968) і Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1971)
Заклад	Українська студія хронікально-документальних фільмів
Членство	Національна спілка письменників України і Національна спілка кінематографістів України

Саченко Михайло Григорович (1 січня 1950(19500101), с. Моринці, Корсунь-Шевченківський район Черкаська область — 2 лютого 2006) — український поет, режисер-документаліст, кіносценарист, перекладач.

Народився 1 січня 1950 року в селі Моринці Корсунь-Шевченківського району Черкаської області в родині вчителя. Навчався у Моринській середній школі, яку закінчив із золотою медаллю у 1966 році.

У 1966—1968 роках навчався на філологічному факультеті Київського університету імені Т. Г. Шевченка, звідки був відрахований з другого курсу за так званий «український буржуазний націоналізм».

У 1971 році закінчив із відзнакою кінорежисерський факультет Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого. З 1972 року працював кінорежисером на студії «Укркінохроніка», де зняв понад 30 фільмів, спеціальних випусків і кіножурналів.

Член Національної спілки кінематографістів України, Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародної літературної премії ім. Амброза Бірса (США).

Помер 2 лютого 2006 року. Убитий невідомими.^[1] Похований на цвинтарі села Моринці Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. У 2014 на надгробоку друзі поета Віктор Морозов, Юрій Мисько, Борис Чіп, Володимир Рознузданий, Василя Бур'ян встановили пам'ятник у вигляді метелика авторства Юрій Миська^[2].

Михайла Саченка зараховують до літературної групи постшістдесятників — Київської школи поезії. За його авторства вийшли книги «Осінні вогнища» (1987), «Листи до ластівок», «Вірші писані Небом», «Стежиною самотнього місяця» та ін. Був справжнім автором збірки віршів Бориса Корнієнка «Коріння» (1971). Також поет робив численні переклади з білоруської, чеської, польської та англійської мов, писав рецензії, зокрема

• Печаль моя і радосте моя, зрадливице моя й моя свята любове// Літературна Україна.- 1997.– №. 35, 9 жовтня.– С. 6;
• Поетична загадка Анатолія Мойсієнка // Слово Просвіти.– 2003.– Ч. 6.– С. 9;
• Іду — на смерть, або — на перемогу, або свіжосуб'єктивні розмисли-мислі на новітню книжку свобідно-незалежної української поетеси Надії Кир'ян «Вечірня жінка і ранкова жінка»^[3]

Як режисер і сценарист створив документальні та художні фільми: «Вулиця моєї юності» (1976), «Нев'янучий Квітка» (1979), «Михайло Стельмах. „Кров людська — не водиця“» (1981), «Козари» (1984), «І відповсіть земля» (1985), «Сонце завжди — попереду» (1986), «Селекціонери» (р/м ф. «Сонце завжди — попереду») (1986), «Я російську би вивчив…» (1986), «Якби мене більше на світі не було» (1987), «… землякам моїм» (1988), «Вироби із штучного хутра» (1988), «Нечуй» (1988), «Та буде твоя чеснота…» (1989, худ. фільм), «Чиста оріль Віктора Стороженка» (1990), «Катерина» (1991), «Спочатку було їх сорок» (1992), «Квітка Основ'яненко», «Грані Гріна», «Жінок прекрасних імена», тощо^[4][5]

• Володимир Погорецький (07.06.2021). Метелик Вірі Гайдамасі від поета Михайла Саченка. Золота Пектораль. Процитовано 22 грудня 2021.
• Іван Дзюба. Про один дебют (Михайло Саченко "Осінні вогнища") // З криниці літ. Т. 1 : Статті. Доповіді. Рецензії. Передмови. Дещо про добрих сусідів і духовну рідню. — Київ : Києво-Могилянська академія, 2006. — Т. 1. — С. 527-536.
• Михайло Григорович Саченко. Сайт Моринського НВК. Процитовано 22 грудня 2021.

Це незавершена стаття про українського поета або поетесу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.