Сейсмічність ТуркменістануТериторія Туркменістану — характеризується досить активною і потужною сейсмічністю. Загальна характеристикаНа території Туркменістану найбільш сейсмічною є альпійська геосинклінальна область і зона її зчленування з молодою епігерцинською платформою, яка представляє собою велику стійку ділянку земної кори, що має фундамент герцинської складчастості та потужний осадовий чохол мезозойсько-кайнозойського віку. У межах платформи сейсмічна активність слабшає. За ступенем сейсмічної активності територію Туркменістану поділяють на 5 зон:
Землетруси у минулі століття6 жовтня 1948 року Туркменістан сколихнув 9-бальний землетрус, який став одним із найбільш руйнівних та трагічних лих XX ст.. Епіцентр землетрусу знаходився неподалік від столиці Туркменістану міста Ашгабат, гіпоцентр землетрусу залягав на глибині близько 18 км. Майже все місто, побудоване без урахування сейсмологічних особливостей та на матеріалах низької якості, було зруйноване. За різними оцінками, того дня загинуло 40–100 тис. людей[1]. Землетруси ХХІ століття201705 лютого, о 15:46:26 (за київським часом), Головним центром спеціального контролю ДКАУ з території Туркменістану зареєстровано помірний (за шкалою інтенсивності МSK-64) землетрус магнітудою 5,2 балів (за шкалою Ріхтера). Епіцентр землетрусу знаходився в західній частині Туркменістану[2]. 13 травня, о 21:01:00 (за київським часом), в прикордонному районі поміж Туркменістаном та Іраном стався помірний (за шкалою інтенсивності МSK-64) землетрус магнітудою 5,5 балів (за шкалою Ріхтера)[3]. 20206 січня у Туркменістані стався сильно відчутний (за шкалою інтенсивності МSK-64) землетрус магнітудою 4,9 балів (за шкалою Ріхтера). За даними Європейського середземноморського сейсмологічного центру (EMSC), епіцентр землетрусу знаходився за 38 км від міста Туркменбаші. Гіпоцентр землетрусу залягав на глибині 49 км[4]. Див. такожДжерелаГірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X. Примітки |
Portal di Ensiklopedia Dunia