Семеніхін Артем Юрійович
Арте́м Ю́рійович Семені́хін (нар. 9 квітня 1982, Конотоп) — міський голова міста Конотоп (з 2015 року)[1], учасник АТО. БіографіяНародився 9 квітня 1982 року в Конотопі на Сумщині. У червні 2003 року закінчив Конотопський індустріально-педагогічний технікум. З червня 2000 року по листопад 2001 року проходив строкову службу в ЗСУ. У січні 2008 року закінчив Київський національний торговельно-економічний університет, а у 2009 році магістратуру. З січня 2009 року по вересень 2012 року — директор ПП «Космо» (Київ). 2014 року, під час першої хвилі мобілізації, добровільно вступив до ЗСУ для участі в АТО. Служив командиром взводу у 92 механізованій бригаді ЗСУ. Брав участь у обороні міста Щастя, за що був нагороджений недержавною медаллю «За оборону Щастя»[2]. У 2015 році офіцер-психолог батальйону однієї з військових частин ЗСУ. З листопада 2015 року — міський голова м. Конотоп. Діяльність на посаді міського головиУ грудні 2016 року став на бік населення, коли приватні перевізники міста вимагали підвищення вартості проїзду в маршрутних таксі з 3 до 6 гривень.[3] У відповідь на це перевізники оголосили страйк. Для виходу з транспортного колапсу, Артем Семеніхін залучив комунальний транспорт і приватні перевізники були вимушені піти на поступки.[4][5] За період перебування на посаді голови, Конотопською міською радою були надані звання почесних громадян міста Конотоп п'ятьом загиблим в АТО військовим: Євгену Бірюкову, Михайлу Суслу, Анатолію Шульзі, Андрію Ваховському[6] та Андрію Кривичу. Артем Семеніхін обіймав посаду міського голови Конотопа до 2018 року. До кінця каденції не допрацював: після тривалого протистояння з депутатським корпусом, той висловив Семеніхіну недовіру та усунув з посади. Наступного року Сумський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення Конотопської міської ради про дострокове припинення повноважень міського голови Артема Семеніхіна[7]. Повноваження міського голови Семеніхіна закінчилися 8 грудня 2020 року на першій сесії Конотопської міської ради 8 скликання, та почалися повноваження депутата міської ради. 2 березня 2022 року, під час боїв за Конотоп в рамках повномасштабного російського вторгнення до України, Семеніхін заявив про те, що окупанти висунули місту ультиматум здаватися, на що він та жителі міста виявили готовність боротися за Конотоп[8]. ДекомунізаціяУ рамках декомунізації в Україні в місті Конотоп перероблено або демонтовано всі комуністичні пам'ятники та інформаційні дошки з місцевих пам'яток, що підпали під дію законів про декомунізацію[9][10][11]. Було перефарбовано стелу радянських часів, та замінено табличку. Були змінені комуністичні назви 72 вулиць[12]. Замість деяких декомунізованих назв вулиць з'явилися вулиці на честь місцевих мешканців, що загинули під час АТО, а також вулиця на честь загиблого в АТО Ореста Квача і вбитого за суперечливих обставин керівника «Правого Сектора» Західної України Олександра Музичка[13]. Після протестів місцевих жителів перейменування вулиці Щорса на вулицю Олександра Музичка було скасовано, і перейменовано на вулицю Щаслива. Публічні акціїПісля обрання на посаду міського голови, зняв портрет президента Порошенка у робочому кабінеті, замінивши його портретом Степана Бандери[14][15][16][17][18]. 27 серпня 2016 року публічно спалив прапор Російської Федерації[19]. 23 травня 2016 року викликав на дуель керівника Сумської обласної адміністрації, кинувши йому рукавичку.[20] 26 квітня 2017 року перервав збори політичної партії «Український вибір» Віктора Медведчука у м. Конотоп, звинувативши їх у сепаратизмі та колабораціонізмі.[21] По цьому інциденту Генеральна прокуратура відкрила кримінальну справу проти Артема Семеніхіна.[22] У серпні 2017 року здійснив піший похід з Конотопа до Києва.[23] У 2022 році після початку російського вторгнення одним з перших заборонив діяльність УПЦ (МП) на території свого міста.[24] Нагороди
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
