Сигізмунд Кароль Радзивілл

Сигізмунд Кароль Радзивілл
Zygmunt Karol Radziwiłł
Народився	4 грудня 1591(15911204) Несвіж
Помер	5 листопада 1642 Ассізі
Поховання	Базиліка Сан-Франческо в Ассізі
Підданство	Річ Посполита
Національність	литвин
Діяльність	політик
Alma mater	Несвізький єзуїтський колегіум Болонський університет
Знання мов	польська
Титул	Князь Священної Римської імперії
Посада	воєвода Новогрудський
Військове звання	1642 рік
Термін	1642 рік
Попередник	Олександр Слушка
Наступник	Томаш Сапіга
Конфесія	католицтво
Рід	Радзивілли
Батько	Миколай-Криштоф Радзивілл
Мати	Єфімія Вишневецька
Брати, сестри	Александр Людвик Радзивілл, Ольбрахт-Владислав Радзивілл, Ян Єжи Радзивілл і Elżbieta Radziwiłłd
Медіафайли у Вікісховищі

Сигізмунд Кароль Радзивілл (4 грудня 1591 — 5 листопада 1642) — державний діяч, урядник Речі Посполитої, мальтійський командор.

Походив з литовсько-білоруського магнатського князівського роду Радзивіллів. П'ятий син Миколая-Криштофа Радзивілла, воєводи троцького і віленського, та Єфімії Вишневецької. Народився у 1591 році у Несвізькому замку. Здобув освіту у Несвізькому єзуїтському колегіумі, а потім Болонському університеті. Під час навчання в університеті в 1608 році під впливом мальтійського кавалера Мартина Судо виступив до Мальтійського лицарського ордену

1610 року його батько заснував Столовицьку командорію Мальтійського ордена, до якої увійшли містечка Столович і Потейко в Новогрудському воєводстві. Того ж року прибув до Мальти, де перебував на флоті, брав участь у боях проти алжирських, туніськиз та триполітанських піратів. 1612 року висвячено на мальтійського лицаря великим магістром Алофом де Вільякуром.

1614 році очолив Столовицьку командорію. Того ж року стає підкоморієм столовицьким. 1616 року планував створити Краківську командорію Мальтійського ордену, проте через брак статків та відповідних маєтностей, не зміг досягти цього.

У 1617 році призначається кравчим коронним. Побудував в Столовичах костел Іоанна Хрестителя, в інших своїх володіннях — чотири уніатські церкви, костел в селі, шпиталь в Столовичах і Крошіне. 1618 року вирушив на Мальту.

У 1621 році брав участь Хотинській війні. Під час Тридцятилітньої війни (1618—1648) з 1622 року в складі імперської армії воював проти німецьких протестантських князів. З 1623 командував кінними загонами «лісовчиків» (українських козаків і поляків) в австрійській армії.

У 1625 році очолив Познанську командорію Мальтійського ордена. Обирався послом на сейми в 1625, 1626, 1632, 1633, 1635, 1637 і 1639 роках. Під час війн Речі Посполитої зі Швецією в 1628 році за власний кошт створив власний полк. У 1629 році втретє відвідав острів Мальту. За свої заслуги перед орденом отримав від великого магістра посаду Генерального комісара госпітальєрів.

У 1632—1634 роках під час Смоленської війни з Московським царством звитяжив в боях під Смоленськом. У 1633 році стає крайчим великим литовським. У 1636 році після смерті свого старшого брата Альбрехта Владислава Радзивілла успадкував Незвізьку ординацію. У 1638 році отримав посаду підчашого великого литовського.

В останні роки життя підтримував план організації в Речі Посполитої окремого пріорату Мальтійського ордена, який повинен був очолити. У 1642 році призначається воєводою новогрудським. Того року вирушив на лікування до Італії, але помер в місті Ассізі (Італія). Поховано в базиліці Святого Франциска.

Йому належали маєтки села, Хатов, Крошін, Колдичево і Березовець в Новогрудському воєводстві, а також місто Шидловець в Польщі.

• Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 788 с.: іл. ISBN 985-11-0378-0.
• Шышыгіна-Патоцкая К. Нясвіж і Радзівілы. Мн.: «Беларусь», 2007. — 240 с.: іл. ISBN 978-985-01-0740-4.