Підчаший великий литовський

Підчаший великий литовський (пол. podczaszy wielki litewski, лат. pocillator Magni Ducatus Lithuaniae) — уряд дворський Великого князівства Литовського Речі Посполитої.

Історія

Уряд відомий з початку XV століття. Спочатку він називався підчаший Великого князівства Литовського, після Люблінської унії — підчаший великий литовський. До його компетенції належало завідування напоями під час свят великокнязівського двору. Підчаший подавав чашнику напої для розливу володарю, попередньо скуштувавши їх сам, — цим мали нівелюватися потенційні спроби отруїти монарха. Він також подавав десерти, завідував пивницею та дуже дорогими на той час спеціями.

Спочатку підчаший був заступником і помічником чашника, пізніше перевершив за значенням останнього. Цей уряд мав у Короні відповідника — підчашия великого коронного. З часом посада стала номінальною, однак залишалась дуже почесною. Цей уряд зазвичай посідали лише магнати з таких знатних родів, як Радзивіли, Сапіги, Ходкевичі та інші.

Список підчаших великих литовських^[1]

Підчаші Великого князівства Литовського

Олехно Монтигирдович (1410)
Андрушко (1424)
Олехно Судимонтович (1448—1477)
Богдан Сенкович Гостський (1488)
Олександр Юрійович Гольшанський (1488—1493)
Миколай Радзивілл (1493—1505)
Альбрехт Гаштольд (1505—1509)
Юрій Радзивілл (1509—1517)
Ян Радзивілл (1517—1542)
Єроним Ходкевич (1542—1544)
Миколай Радзивілл (Рудий) (1544—1551)
Станіслав Кезгайло (1551—1554)
Миколай Кишка (1555—1569)

Підчаші великі литовські

Христофор Перун Радзивілл (1569—1579)
Ян Кишка (1580—1588)
Костянтин Острозький (1588)
Андрій Сапіга (1588—1592)
Христофор Миколай Дорогостайський (1592—1596)
Ян-Кароль Ходкевич (1596—1599)
Януш Радзивілл (1599—1619)
Андрій Лаврінович Война (1620—1630)
Миколай Весєловський (1630—1633)
Кшиштоф Сапіга (1633—1637)
Сигізмунд Кароль Радзивілл (1638—1642)
Гедеон Міхал Тризна (1642—1644)
Казимир Тишкевич (1644—1652)
Михайло-Кароль Радзивілл (1653—1656)
Михайло Казимир Радзивілл (1656—1661)
Кшиштоф Потоцький (1661—1675)
Ян Кароль Дольський (1676—1685)
Єжи Юзеф Радзивілл (1685—1688)
Марцін Міхал Крішпін-Кіршенштейн (1689—1697)
Януш Антоній Вишневецький (1697—1699)
Казимир Чарторийський (1699—1707 і 1709—1712)
Єжи Ієронім Крішпін-Кіршенштейн (1708—1713) — призначений Станіславом Лещинським
Фредерик Юзеф Денгоф (1712—1723)
Ян Клеменс Браницький (1723—1724)
Александр Потій (Поцей, 1724—1739)
Єронім Флоріан Радзивілл (1739—1750)
Антоній Тадеуш Пшездзецький (1750—1752)
Кароль Станіслав Радзивілл (1752)
Казимир Адріан Масальський (1752—1756)
Ян Миколай Масальський (1756—1763)
Йоахім Потоцький (1763—1780)
Філіп Нереуш Олізар (1780—1794)
Юзеф Іґнацій Косаковський (1794—1795)

Див. також

Примітки

↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 142—146.

Джерела та література

Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885.
Zbigniew Góralski: Urzędy i godności w dawnej Polsce. Warszawa, 1998.
Zygmunt Gloger: Encyklopedja staropolska ilustrowana (tom IV — Podczaszy). Warszawa: Druk P. Laskauer, W. Babicki, 1903.
Żychliński T. Złota księga szlachty polskiej. T. 1—31. — Poznań, 1879—1908.
Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Менск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 788 с.: іл. ISBN 985-11-0378-0.