Симпатичне чорнило

Симпати́чне (неви́диме) чорни́ло — це чорнило, записи яким не видно, а побачити їх можна лише за визначених умов (нагрівання, освітлення, хімічне проявлення тощо).^[1]

Одним із найпоширеніших методів класичної стеганографії є використання симпатичних чорнил. Зазвичай процес запису здійснюється наступним чином: перший шар — наноситься важливий запис невидимим чорнилом, другий шар — нічого не значущий запис видимим чорнилом .

Історія

Ще в I ст. Філон Александрійський описав рецепт симпатичного чорнила з соку чорнильних горішків, для проявлення якого потрібен розчин комплексної солі Феруму і Купруму. Овідій пропонував використовувати молоко як невидиме чорнило (проявляється після нагрівання).^[2] Невидиме чорнило продовжували використовувати як у Середньовіччі, так і в новітній історії, наприклад, у листах російських революціонерів з в'язниць. Секретний текст, написаний молоком між рядків зовні некри́вдного листа, проявлявся під час погладжування паперу гарячою праскою. Царська охранка^[3] знала про цю секретну кореспонденцію й успішно її зчитувала.

Види симпатичного чорнила

Як симпатичне чорнило можуть використовуватися найрізноманітніші речовини:^[1]


Чорнило	Проявник
Лимонна кислота (харчова)	Бензилоранж
Віск	CaCO₃ або зубний порошок
Яблуневий сік	Нагрівання
Молоко	Нагрівання
Цибулевий сік	Нагрівання
Бруквовий сік	Нагрівання
Пірамідон (у спиртовому розчині)	Нагрівання
Зв'язуючі засоби для дезінфекції рота та глотки	Нагрівання
Галуни	Нагрівання
Слина	Дуже слабкий водний розчин чорнил
Фенолфталеїн	Розбавлений луг
Пральний порошок	Світло ультрафіолетової лампи
Крохмаль	Йодний настій
Аспірин	Солі заліза

Використання симпатичного чорнила

Застосування доброго чорнила (не кажучи про його виготовлення) має такі нюанси:

Запис ведуть на аркуші паперу підвищеної якості тонким і довгим дерев'яним вістрям, просоченим потрібним чорнилом (наприклад, зубочисткою або сірником з ватою), тоненьким стерженьком фломастера або тонким пензликом; головне, щоб дане "перо" не дряпало папір;
І до, і після написання лист ретельно розгладжується з обох сторін по різних напрямках м'якою матерією, приховуючи тайнопис у поверхневому шарі паперу;
Лист з тайнописом обробляють парою, а потім затискають між сторінками об'ємної книги і добре висушують. Якщо на ньому з'являться сліди від "хімії" або їх буде видно під ультрафіолетовими променями, запис бракується;
Якщо все в порядку - то на аркуші з прихованою інформацією пишуть відкритий лист або ж якусь іншу нешкідливу фактуру (скажімо, вірш).

Страхуючись від аматорських спроб виявити тайнопис методом "тику", можна задіяти різні хитрощі, включаючи, скажімо, нітрування паперу (спалахне при надмірному нагріванні) або ж виконання запису "світлопером" (світлодіодом) на дуже чутливому до світла папері (написане зникає на тлі від засвічення при висвітленні денним світлом).

Для прояву тайнопису треба скористатися відповідним реактивом і належною методикою. Сам проявник тут наноситься шляхом дотику - протирання губкою (ватним тампоном), через оббризкування з пульверизатора чи іншим оптимальним способом. Для термообробки використовують прасування або нагрівання біля електролампочки.