1616 року згідно люстрації до староства відноситься містечко Скала з селами: П'ятничани, Летава, Бережанка, Криничани та Голенищеве.[2]
1629 року староство значно розширилось та поділялось вже на дві частини: перша частина з містом Скала та селами Колодрібка, Цикова, Гуків, Зозулинці, Ярославка, Вишнівець, Іванків та Завадинці; посідав староство Миколай Гербурт. Друга частина староства з містечком Ланівці та з селами Заяновець(?), Глибочок та Цигани власниця дружина Яна Гербурта пані Констанція Жеребська.[2]
Під час козацьких воєн (1648—1657 рр.) та турецької окупації Подільського воєводства (1672—1699 рр.) кількість населення значно зменшилась, у деяких селах зовсім не залишилось жителів, як то: Іванків, Жабинці, Бережанка, Летава, Цигани, Лосяч, Турильче, Пукляки та Підпилип'я. Згідно турецького перепису 1681 року в самій Скалі було 30 господарств, а в найближчому селі П'ятничани — 25, в сусідньому містечку Збриж залишилось 4 господарства.[3][4]
Протягом нетривалого часу староством володів Миколай Оссолінський, поки в 1660 році законний староста — Геронім Лянцкоронський, не відібрав його силою.[5][6]
На початку 18 століття територія староства швидко заселялась, в 1762 році інвентар містечка Скали показує, що тоді сплачувало податок 147 мешканців, та 34 євреї. До староства тоді входили такі населені пункти: містечко Скала з передмістями та Волохами, села Іванків, Гуштинка, Красилів (зараз частина села Гуків), Гуків, Бережанка, Жабинці з Ярославкою, Летава, Лосяч, Давидківці зі Слобідкою, Колодрібка з Синьковим.[7]
Францішек Станіслав, дідич Ягільниці (брат попереднього), до 1699 року;
Міколай (син попереднього) до 1706 р., після смерті староство перейшло до його сестри — Агнєшки, дружини Валентія Казімежа Межеєвського, коштом якого збудували парафіяльний костел у Скалі;[12][13]
