Станіслав Лянцкоронський (галицький каштелян)

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2018)

Станіслав Лянцкоронський гербу Задора (пол. Stanisław Lanckoroński; ? — перед липнем 1592) — польський шляхтич, військовик та урядник Польського королівства, Речі Посполитої. Представник роду Лянцкоронських.

Найправдоподібніше, був протестантом. Син скальського старости Героніма Лянцкоронського та його першої дружини Катажини Нємсти; брат подільського підкоморія Миколая Лянцкоронського.

Навчався у Віттенберзькому університеті (записаний 1559 року), у 1560—1562 роках у Ляйпцігу. Після повернення — придворний короля, ротмістр кавалерії кварцяного війська. 1553 року отримав від короля експектативу на Скальське староство, яке батько відступив йому 30 вересня 1566. «Доживоттям» отримав від короля млин у Скалі (1568), села Свихлівці (1569), П'ятничани (1570) на Поділлі. Брав участь у виправі Миколая Мелецького у квітні 1572 до Молдавії (відзначився перед 10 квітня в районі Степанівців, під мурами Хотина 13 квітня?). Під час першого безкоролів'я, за королів С. Баторія, Сігізмунда ІІІ перебував головно на Поділлі як ротмістр кварцяного війська чи командир власного почту; зокрема, на початку березня 1577 разом з Миколаєм Гербуртом з Дідилова мав невдалу сутичку з татарами біля Старокостянтинова, був поранений.

Не дуже активний у політиці, хоча брав участь в сеймиках шляхти Русі, Поділля під Львовом під час 2, 3-го безкоролів'я, став одним з послів Поділля на виборний сейм 1587 (підтримав кандидатуру шведську, енергійно домагався виплати кварцяному війську боргу). Посол коронаційного сейму 1587—1588. 1 березня 1589 став галицьким каштеляном.

Посідав: містечка Ягільниця, Давидківці, села Ярослав (нині не існує, розташовувалося біля сучасного села Жабинці), Лехнівка (нині — частина села Давидківці), Швайківці, Залісся, Зозулинці, Росохач (пол. Rosochacz, Rosochaniec^[1] або Rossochaciec) та інші (зокрема, Шманьківці, Цигани, пол. Siołki, Żorawińce), державив королівщини Зозулинці, Балин, Росохач, пол. Sieńków. Посідав маєтності у Краківському воєводстві.

Дружина — Ельжбета з Гербуртів, дочка сяніцького каштеляна, барського старости Яна Гербурта (за версією о. К. Несецького ТІ, донька Марціна,^[2] за версією Романа Желєвского — стрийка Миколая, войського кам'янецького, барського старости^[3]). Діти:

• Миколай — львівський хорунжий, чоловік Анни Станіславської
• Геронім — підкоморій подільський, чоловік Барбари Каліновської
• Ян — хорунжий подільський.^[4][5]

• Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — T. 13. — S. 336. (пол.)
• Kotarski H. Lanckoroński Stanisław z Brzezia h. Zadora (zm. 1592) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/3. — Zeszyt 70. — S. 452—453. (пол.)

• Stanisław Hieronim Lanckoroński z Brzezia h. Zadora (ID: 13.619.133). (пол.)

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.