Скеляр ангольський

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід:	Скеляр (Monticola)
Вид:	Скеляр ангольський

Біноміальна назва

Monticola angolensis
Sousa, 1888

Підвиди

(Див. текст)

Посилання

Вікісховище:	Monticola angolensis
Віківиди:	Monticola angolensis
ITIS:	561207
МСОП:	22708251
NCBI:	429749

Скеляр ангольський^[2] (Monticola angolensis) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає на півдні Центральної Африці.

Опис

Довжина птаха становить 16-18 см, вага 44 г. У самців голова, верхня частина тіла і горло сизі, крила поцятковані чорними плямками. Нижня частина тіла рудувато-коричнева, нижня частина живота і гузка білуваті. Самиці мають дещо світліше забарвлення, верхня частина тіла у них більш плямиста, білувата пляма на живота більша, плавно переходить в руді груди.

Підвиди

Виділяють два підвиди:^[3]

M. a. angolensis de Sousa, JA, 1888 — від Анголи і півдня ДР Конго до Руанди, Танзанії і північної Замбії;
M. a. hylophilus Clancey, 1965 — південна Замбія, Зімбабве, захід Малаві і Мозамбіку.

Поширення і екологія

Ангольські скелярі мешкають в Демократичній Республіці Конго, Руанді, Бурунді, Замбії, Зімбабве, Малаві, Мозамбіку і Ботсвані. Вони живуть в лісистих саванах міомбо. Зустрічаються на висоті від 660 до 2250 м над рівнем млоя. Живляться термітами, мурами, жуками, їх личинками, павуками та іншими дрібними безхребетними, яких шукають на землі. Сезон розмноження триває з серпня по грудень. Гніздо чашоподібне, робиться з трави і рослинних волокон, розміщується в дуплах дерев, на висоті до 2 м над земле. В кладці 3-4 яйця. Інкубаційний період триває 13-15 днів, насиджує і самиця і самець. Пташенята покидають гніздо через 16-20 днів після вилуплення, за ними доглядають і самиці, і самці.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Monticola angolensis.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 05 травня 2022.