Скеляр бронзовокрилий

?

Самець бронзовокрилого скеляра

Самиця бронзовокрилого скеляра

Спів бронзовокрилого скеляра

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)^[1]

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід:	Скеляр (Monticola)
Вид:	Скеляр бронзовокрилий

Біноміальна назва

Monticola rupestris
(Vieillot, 1818)

Посилання

Вікісховище:	Monticola rupestris
Віківиди:	Monticola rupestris
ITIS:	561215
МСОП:	22708227
NCBI:	429745

Скеляр бронзовокрилий^[2] (Monticola rupestris) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae)^[3]. Мешкає в Південній Африці.

Опис

Довжина птаха становить 19-22 см, вага 60 г. У самців голова, шия і горло сизувато-сірі, спина і крила іржасто-коричневі, нижня частина тіла і крайні стернові пера оранжеві. У самиць голова коричнева, нижня частина тіла яскраво-оранжева, крайні стернові пера рудуваті. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць, однак верхня частина тіла у них поцяткована охристими плямами, а пера на нижній частині тіла мають чорні края, що формують лускоподібний візерунок.

Поширення і екологія

Бронзовокрилі скелярі мешкають на півдні і сході Південно-Африканської Республіки, в Есватіні і Лесото, трапляються на півдні Ботсвани. Вони живуть в сухих чагарникових заростях фінбошу і на скелястих пустищах кару. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, живляться комахами та іншими дрібними безхребетними, яких шукають на землі, а також ягодами, дрібними плодами і насінням. Сезон розмноження триває з вересня по лютий. Гніздо чашоподібне, неглибоке, робиться з трави, корінців, гілочок і рослинних волокон, розміщується в тріщинах серед скель. В кладці від 3 до 5 яєцЬ. Інкубаційний період триває 14-16 днів, пташенята покидають гніздо через 16 днів після вилуплення.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Monticola rupestris.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 05 травня 2022.

Джерела

Sinclair, Ian & Ryan, Peter (2003) Birds of Africa south of the Sahara, Struik, Cape Town.
Sinclair, Hockey and Tarboton, SASOL Birds of Southern Africa, ISBN 1-86872-721-1