Скорик-Шкарівська Михайлина Михайлівна

Михайлина Михайлівна Скорик-Шкарівська
Народилася	27 березня 1979(1979-03-27) (46 років) Дніпропетровськ
Громадянство	Україна
Національність	українка
Місце проживання	Ірпінь
Діяльність	журналістика
Відома завдяки	журналістка, громадська діячка
Alma mater	Інститут журналістики КНУ ім. Т. Г. Шевченка
Членство	Київська незалежна медіа-профспілка
Висловлювання у Вікіцитатах

Михайл́ина Мих́айлівна Ско́рик-Шкарівська^[1] (нар. 27 березня 1979, Дніпропетровськ)  — медіа-менеджер, журналіст, редактор ТБ, перекладач, аграрний аналітик. Член комітету, голова Київська незалежна медіа-профспілка (її наступник — Юрій Луканов). Очолювала КНМП з червня 2006 по вересень 2008 року. Мешкає в Ірпені, є депутатом Ірпінської міської ради^[2][3].

• 2002 — диплом магістра журналістики з відзнакою (з правом викладати), Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
• 2002 — курси для репортерів спільної програми TACIS і KP Publications «Висвітлення передвиборчої кампанії і виборів в друкованих ЗМІ».
• 2009 — курси підвищення журналістської майстерності Digital Future of Journalism при Могилянській школі Журналістики (мігістерська програма НаУКМА)^[4].

• Власна журналістська агенція Media Masters^[5].
• 2014—2015 — головний редактор сайту podrobnosti.ua, телеканал «Інтер»^[6].
• 2012—2014 — випусковий редактор ток-шоу «Ранок з Україною», редактор сайту sobytia.tv, телеканал «Україна».
• 2011 робота на каналі «Бізнес»^[7].
• 2010—2011 — головний редактор порталу tochka.net [Архівовано 26 березня 2022 у Wayback Machine.], компанії digital ventures [Архівовано 15 січня 2012 у Wayback Machine.], що входить до групи СКМ.
• 2009—2010 — редактор відділу «Київ» газети «Лівий берег»^[8].
• 2008 — політичний оглядач журналу «Профіль».
• 2007 — політичний оглядач «газети 24», редактор телеканалу «1+1», де, зокрема, робила шоу «Чорним по білому» з ведучим Анатолієм Борсюком.
• 2005—2006 — виконавчий редактор тижневика «Народне слово» (м. Київ)
• 2004—2005 — постійний автор спецпроєкту ОБСЄ і МБФ «Відродження» «Твій вибір» (політична вкладка до 52 регіональних видань зі збалансованим висвітленням перебігу президентської кампанії).
• 2002—2005 — політичний аналітик Українського незалежного центру політичних досліджень.
• 2001 — постійний автор і один з редакторів інтернет-видання ЗМІна.
• 1998—2004 — кореспондент, оглядач, завідувач відділом щоденної всеукраїнської газети «Україна молода».
• 1998 — спеціальний кореспондент тижневика «Сільські новини» (Дніпропетровська область).
• 1996—1998 — позаштатний автор газет «Україна молода», «Собор», «Дніпропетровськ», «Наше місто».

Під час парламентських виборів 2019 року балотувалася до ВРУ по 95-му виборчому округу (Ірпінь) від партії «Голос» як безпартійна. Набравши 7,3 % голосів посіла третє місце.^[9]

Була кандидатом на крісло мера міста під час місцевих виборів 2020 року. З результатом 8,87 % зайняла третє місце.^[10]. Голова фракції «Голос» в Ірпінській міській раді.

У 2020 році обрана депутатом 8-го скликання Ірпінської міської ради від партії «Голос»^[11], секретар постійної комісії з питань бюджету, фінансів, цін та ціноутворення при міськраді. Закріплена, як депутат, за округом № 4 в Ірпені.^[12]

• Січень 2014 року року — акція «Не стріляйте в журналіста!»^[13].
• Травень 2010 року року — учасник руху Стоп цензурі!^[14].
• Листопад 2007 року року — початок кампанії «Не продаємося!», спрямованої проти замовних сюжетів на українському телебаченні.
• Серпень 2007 року — кампанія з повернення заробітної плати 60 співробітникам газети «Без цензури».
• Січень — березень 2007 року — консультант по трудовому конфлікту на телеканалі «Інтер», в результаті чого вдалося запобігти незаконному звільненню співробітників інформаційно-аналітичної служби.
• Вересень 2006 — грудень 2006 року — брала участь у начальному проєкті, спрямованому на боротьбу з цензурою в університетах України.
• Липень-серпень 2006 року — кампанія проти партійців, які побили знімальну групу телеканалу СТБ під стінами парламенту. Була ініціатором кампанії на захист журналістів, яких побив депутат «Партії регіонів» Олег Калашніков, що закінчилася вигнанням його з фракції й Ради^[15].
• Липень 2006 — листопад 2007 року — тренер у низці професійних та профспілкових навчальних проєктах.
• Жовтень 2004 року — координатор акції проти темників Медведчука «Цензуру Геть»^[16].
• 2002—2008 роки — була серед сподвижників, хто був причетний до пошуку могили Миколи Міхновського^[17].

Походить з родини дніпропетровських журналістів-дисидентів^[18].

Чоловік — Сергій Шкарівський. Були одружені з 15 березня 2008 року. Загинув 19 серпня 2014 року під час російсько-української війни у бою в Іловайську^[19][20].

Син — Іщенко Гліб Артемович (2015 р. н.).^[21]

Співмешканець — Іщенко Артем Олексійович.^[22]

• Дієвий краудфандинг: що потрібно знати громадській організації, щоб ефективно збирати пожертви через власний сайт^[23].
• Як і для чого створюється ОСН. Посібник за досвідом Ірпеня. Співавторами є Наіля Лавровська та Тамара Буренко^[24].
• Верифікація в інтернеті. Співавтор Віталій Мороз^[25].
• Як розуміти соціальні мережі. Співавтор Віталій Мороз^[26].

• Премія Телетріумф-2007 за серію програм «Чорним по білому з Анатолієм Борсюком»^[27].

• Разом з колегами досліджувала творчість Миколи Міхновського і знайшла його могилу на Байковому цвинтарі^{[джерело?]}.
• У 2017 році потрапила до «чорного списку» Росії й Білорусі^[28].

•  Скорик-Шкарівська Михайлина Михайлівна у соцмережі «Facebook»
• Михайлина Скорик Спілкування з автором
• Из tochka.net ушла главный редактор Михайлина Скорик
• Михайлина Скорик стала головним редактором tochka.net
• Михайлину Скорик переобрали головою КНМП [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• Михайлина Скорик іде з 1+1
• Колектив Першого ділового каналу оштрафували за низькі рейтинги [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.]