Слава шахтарській праці (Донецьк)
Пам'ятник «Слава шахтарській праці» розташований у Київському районі Донецька в центрі Шахтарської площі. Географічні координати: 48°2′14.01″ пн. ш. 37°46′55.39″ сх. д. / 48.0372250° пн. ш. 37.7820528° сх. д.. Встановлено в 1967 році. Автори пам'ятника — скульптор Костянтин Ракитянський й архітектор Павло Вігдергауз. Пам'ятник являє собою скульптуру шахтаря в повний зріст, який у правій витягнутій руці тримає шматок кам'яного вугілля. Скульптура виготовлена з чавуна. Вага скульптури 22 тонни. Шматок вугілля, який шахтар тримає у витягнутій руці, виконаний з алюмінію, його вага 90 кілограмів. Скульптура була відлита в ливарному цеху донецького обласного заводу «Ремкомунелектротранс»[1]. Для скульптури позував формувальник Борис Горб, який брав участь у її створенні[2]. Скульптура шахтаря спочатку була виготовлена у вигляді статуетки для подарунка Микиті Хрущову. На заводі точного машинобудування була відлита бронзова статуетка і дві чавунні статуетки. Проте подарунок не стали робити і статуетки залишилися у секретаря міськкому Шульгіна і голови Ради народного господарства Володимира Дегтярьова. За ініціативою Дегтярьова на основі цієї скульптури і зробили пам'ятник[3]. Спочатку рука, що тримає вугілля, була витягнута вперед. Так вона зроблена на статуетці, яка готувалася для подарунка. Коли створювався сам пам'ятник, Ракитянський за порадою до скульптора Костіна зробив її витягнутою в правий бік[2]. Постамент виготовлений із лабрадориту та опрацьовано поліруванням із бучардою для імітації брил кам'яного вугілля. Верх постаменту облицьований гранітними плитами. Облицювання з граніту виконано в мармуровому цеху донецького обласного заводу «Ремкомунелектротранс»[1]. Висота постаменту становить чотири метри. Монумент розташований на в'їзді до центру Донецька з півночі — повз нього проходить транспортний потік від Путилівського автовокзалу, залізничного вокзалу і аеропорту, а також Північного автовокзалу, який існував раніше. Таким чином більшість приїжджих бачать символ основної професії Донецька і Донбасу. На початку пам'ятник стояв трохи осторонь від сучасного місця. Також його постамент був заввишки два метри, що нижче за сучасний. На постаменті був напис «Тепло і світло приносимо людям». При реконструкції Шахтарської площі пам'ятник був переміщений, а його постамент зроблений вище[3]. Також у шахтаря була накидка на шиї, при переміщенні пам'ятника її прибрали[2]. Пам'ятник «Слава шахтарській праці» є «візитною карткою» міста. Зйомки пам'ятника увійшли у фільм-концерт 1970 року з участю Тамари Міансарової «Сонячна балада». Пам'ятник був надрукований на поштовій марці СРСР 1969 року «До 100-річчя Донецька»[4] (художник: А. Олійник). Силует пам'ятника надрукований на поштовій марці Україна 2000 року «Національна філателістична виставка. Донбас — шахтарський край»[5] (номер у каталозі «Міхель»: 323 (M 380)). Пам'ятник зображений не менше ніж на трьох спеціальних погашеннях: «125 років місту Донецьку» (28 серпня 1994), «Національна філателістична виставка УКРФІЛЄКСП-2000» (28 травня — 4 червня 2000), «День шахтаря» (31 серпня 2003). Також пам'ятник був зображений не менше ніж на трьох маркованих і немаркованих конвертах СРСР (2 конверта) і Україна (1 конверт).
У травні 2009 року донецькі альпіністи підняли копію пам'ятника на Ельбрус і в 2009 р. встановили його на вершині Тянь-Шаню Пік Шахтарів України[6]. Примітки
Бібліографія
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
