Слава (броненосець)
  «Слава» Місце затоплення «Слави» «Слава» (рос. Слава) — пре-дредноут (ескадрений броненосець за офіційною класифікацією) Російського імператорського флоту типу «Бородіно», останній з восьми російських двотрубних броненосних кораблів, що будувалися до появи кораблів класу дредноут. Єдиний з пре-дредноутів свого типу з п'яти панцерників, що не встигнув взяти участь у Цусімській битві, був добудований вже після російсько-японської війни 1904—1905 років і до моменту введення до строю застарів. Використовувався як навчальний корабель для атестації кадрів. «Слава» був закладений 1 листопада 1902 року на верфі компанії Балтійського заводу у Санкт-Петербурзі. 29 серпня 1903 року він був спущений на воду, а 12 червня 1905 року увійшов до складу ВМС Російської імперії. Брав активну участь у боях Першої світової війни на Балтійському морі: підтримував своїм вогнем російську армію в боях поздовж балтійського узбережжя. У битві в Ризькій затоці був головним кораблем морських сил Ризької затоки. 4 жовтня 1917 року в ході бою біля Моонзундського архіпелагу з німецькими дредноутами зазнав важких ушкоджень, був підірваний екіпажем та сів на мілину неподалік від острова Муху. З 1926 року розбирався на метал прямо на місці загибелі. Історія службиУ липні-серпні 1906 року разом з лінкором «Цесаревич» брав участь у придушенні Свеаборзького повстання. «Слава» був призначений у навчальну ескадру для підготовки молодих офіцерів з Військово-морського коледжу, в рамках морських реформ після Цусімського розгрому. Під час одного з його навчальних походів до Середземного моря члени екіпажу пре-дредноута врятували вцілілих унаслідок землетрусу в Мессіні 1908 року, і корабель доставив жертви до Неаполя для надання медичної допомоги. Перша світова війнаПо поверненню в Кронштадт корабель перевели на Балтійський флот. На початок Першої світової війни Балтійський флот мав на озброєнні лише чотири пре-дредноути у складі Другої бригади лінкорів; ще чотири дредноути класу «Гангут» перебували на завершальній стадії будівництва. Після того, як вони були завершені і змогли захистити гирло Фінської затоки, «Слава» 31 липня 1915 року пройшов Ірбенську протоку, щоб допомогти російським силам в обороні Ризької затоки. Зокрема, корабель забезпечував артилерійську підтримку діям військ російської Імператорської армії. Бій у Ризькій затоціДля оборони Ризької затоки російський флот утримував тимчасове об'єднання — так звані морські сили Ризької затоки (лінкор «Слава», 36 есмінців і міноносців, 4 канонерські човни, мінний загороджувач «Амур», дев'ять підводних човнів і гідроавіатранспорт) під командуванням капітана 1 рангу П. Л. Трухачова. Німецьке морське командування з метою знищення російських морських сил, що базувалися в цьому регіоні[1][2], виділило ударне угруповання флоту під командуванням віцеадмірала Едгарда Шмідта, що складалося з 7 старих лінійних кораблів, 6 крейсерів, 24 ескадрених міноносців і міноносців, 1 мінного загороджувача, 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 проривачів мінних загороджень[Прим. 1][3]. Для прикриття цього формування до Фінської затоки висувалося з'єднання Флоту відкритого моря віцеадмірала Гіппера з 8 лінійних кораблів, 3 лінійних крейсерів, 4 крейсерів, 32 ескадрених міноносців, 13 тральщиків[Прим. 2][1]. Маючи більш ніж дворазову перевагу над російським флотом, це угруповання кайзерівського флоту мало завдання не допустити прориву головних сил Балтійського флоту з Фінської затоки у відкрите море. Обидві сторони використовували гідроавіацію, а німці — і «Цепелін»[3]. Росіянами була повністю перекрита мінними загородженнями протока, міни були встановлені також біля південного входу в Моонзунд і в декількох місцях Ризької затоки, на о. Моон встановлені дві берегові батареї і одна батарея на материку[4]. 26 липня (8 серпня) німці здійснили першу спробу прориву в акваторію затоки, проте, вона скінчилася повним провалом. Внаслідок підриву на мінах німці втратили два тральщики, а крейсер «Тетіс» і один міноносець отримали важкі пошкодження, тому німецьке командування наказало припинило тралення фарватеру і відвело сили прориву з Ірбенської протоки[3]. У ході операції німецький флот зазнав серйозних втрат: затонули 2 есмінці V-99 і S-31, 3 тральщики Т-46, Т-52 і Т-58 і проривач мінних загороджень; ушкодження отримали лінійні крейсери «Мольтке» і «Фон дер Танн», два крейсери «Тетіс», «Аугсбург», два міноносці V-100 і S-144 та тральщик Т-77[5]. Росіяни втратили потопленими два канонерські човни, пошкодженими були лінкор «Слава» і три есмінці, також були знищені кілька малотоннажних вантажних суден і ушкоджено берегові об'єкти[3] 12 вересня німецькі крейсери виманили «Славу» у відкрите море; німці спробували потопити броненосець, що сильно їм заважав, шляхом скоординованої атаки підводного човна UB-31 і торпедоносців, що летіли на надмалій висоті, але все торпеди пройшли повз ціль. Це була перша атака торпедоносців на рухомий броненосець. Моонзундський бій4 (17) жовтня у морському бою біля Куйвасту лінкори «Слава», «Гражданін» і крейсер «Баян» наразилися на німецьку ескадру з 2 лінкорів, 2 крейсерів і 11 есмінців. 17 жовтня німецька ескадра під командуванням віцеадмірала Бенке двома колонами увійшла з південного входу в Моонзунд[6]. «Слава», «Гражданін» і крейсер «Баян» розпочали обстріл тральщиків німецької ескадри, з берега їх підтримувала 254-мм берегова батарея острова Моон. О 10 годині 5 хвилин у вогневій бій вступили німецькі лінійні кораблі «Кронпринц» і «Кьоніг Альберт». Перестрілка між капітальними кораблями тривала приблизно до 11 години дня, але без жодних пошкоджень для протиборчих сторін. Водночас, вогнем з російських кораблів було потоплено один німецький тральщик і ще два були пошкоджені. Це змусило їх припинити тралення і відійти[7]. Об 11:30 німецькі крейсери «Кольберг» і « Штрасбург» за підтримки тральщиків висадили на Моон морський десант. О 12:04 «Слава» і «Гражданін», до яких приєдналися крейсер «Баян» і есмінці «Туркменець-Ставропольський» і «Донський козак» знову відкрили вогонь по тральщиках противника. Невдовзі вогонь відкрили німецькі лінкори, що тричі влучили у «Славу», в результаті чого корабель почав набирати воду і отримав крен 8°, але зусиллями команди, за рахунок контрзатоплення відсіків по іншому борту, його швидко вдалося зменшити. У наступні 14 хвилин «Слава» отримав ще чотири влучання[8].
Ситуація для російської ескадри складалася критична, і незабаром адмірал Бахірєв наказав відходити. Зважаючи на неможливість «Слави» пройти через мілководний Моонзундський канал, його наказали затопити, перегородивши фарватер. Але цього не вдалося зробити і тоді о 13:57, після зняття команди, він був підірваний. Для більшої впевненості есмінець «Туркменець-Ставропольський» його торпедував. Лінійні кораблі Бенке продовжували вести вогонь, поки дозволяла дальність стрільби їх гармат, але переслідувати російський флот, що відходив, через мінну небезпеку не наважилися[7][9]. 29 травня 1918 року панцерник «Слава» був виключений зі списків флоту. Його рештки розбиралися на брухт. Див. також
Примітки
Посилання
Література Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Слава (броненосець)
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
