Список лінійних кораблів Російської імперії та СРСРСписок лінійних кораблів Російської імперії та СРСР — перелік лінійних кораблів, які перебували на озброєнні флотів Російської імперії та Радянського Союзу. ![]() Розроблення перших лінкорів розпочалося в Російській імперії у 1906 році. У 1908 році, після міжнародного конкурсу проєктів, був обраний, переважно з політичних причин, проєкт Балтійського заводу. На концепцію розроблення перших російських лінкорів серйозно вплинув досвід російсько-японської війни, зважаючи на намагання керівництва російського імператорського флоту йти в бій на швидкохідних кораблях з потужною артилерією, що матимуть максимально можливий броньовий захист бойового корабля. Внаслідок цього лінкори типу «Севастополь», закладені в 1909 році в кількості чотирьох одиниць, виявилися невдалим проектом. Ці кораблі мали потужну рухову установку, яка дозволяла броненосцям розвивати достатньо високу швидкість, і озброювалися потужними артилерійськими системами з 12 305-мм гармат з відмінною баллістикою, розміщених у чотирьох тригарматних баштах у діаметральній площині по всій довжині корпусу. Проте, як з'ясувалося ще до закінчення будівництва, після випробувальних стрільб, проведених у 1913 році, броньовий захист лінкорів типу «Севастополь» виявився незадовільним. Практично, будь-яке зіткнення з серйозним противником було для російських кораблів вкрай небезпечним. Крім того, кораблі відрізнялися низькою мореплавністю, малою дальністю ходу та практично повною відсутністю підводного захисту. Європейські країни вважали їх чимось середнім між лінкорами та лінійними крейсерами та зараховували до специфічного класу «балтійських дредноутів». Застосування броненосців (лінкорів)У російсько-японській війні перший в історії флоту лінкор, який був потоплений вогнем кораблів, став російський лінкор «Ослябя», що затонув разом із половиною свого екіпажу в Цусімській битві. За роки Першої світової війни броненосці Російської імперії себе майже ніяк не проявили, як бойові одиниці. У Чорному морі зіткнення між російськими та османськими лінкорами обмежувалося незначними сутичками. У Балтійському морі лінкори здебільшого обмежено залучалися до супроводу конвоїв і встановленням оборонних мінних полів; єдиним значним зіткненням ескадр лінійних кораблів була битва біля Моонзундських островів, в якій був втрачений один російський пре-дредноут. Під час радянсько-фінської Зимової війни радянські броненосці «Марат» і «Жовтнева революція» здійснили кілька спроб нейтралізувати фінські берегові батареї, щоб забезпечити повну морську блокаду. Радянські кораблі завдали незначної шкоди фінським позиціям, і захисники завдали удару у відповідь, заявляючи принаймні один удар по «Марату». З початком німецько-радянської війни лінкори використвувалися як супровід конвоїв під час евакуації Таллінна та як плавучі батареї за роки блокади Ленінграда. Щільні німецькі та фінські мінні поля та мережі підводних човнів фактично обмежували рух радянського Балтійського флоту у Фінській затоці, змушуючи великі кораблі залишатися на військово-морських базах, по яких завдавала методичних ударів німецьке Люфтваффе. 23 вересня 1941 року німецький пілот «Штуки» Ганс-Ульріх Рудель зрештою потопив «Марат» біля причалів. Тим не менш, лінкор використовувався як нерухома батарея підтримки дій наземних військ протягом решти облоги. Пізніше радянська влада підняла «Марат», і він разом з «Жовтневою революцією» прослужив до 1950-х років. Лінійні кораблі Російської імперії та СРСР
Лінкори, що затонули внаслідок бойових дій
Лінкори, що загинули внаслідок катастрофи
Лінкори, затоплені екіпажами
Лінкори, що не були добудовані
Лінійні кораблі Російської імперіїПре-дредноути (броненосці)
Дредноути та лінійні кораблі
Лінійні кораблі СРСРЛінійні кораблі
Див. також
Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia