Смолич Микола Васильович

Микола Васильович Смолич
Народився	12 (24) червня 1888(1888-06-24) Санкт-Петербург
Помер	31 липня 1968(1968-07-31) (80 років) Москва
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор і режисер
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв
Заклад	Михайлівський театр
Партія	КПРС
Діти	Смолич Дмитро Миколайович
Нагороди та премії

Микола Васильович Смолич (12 (24) червня 1888(18880624), Санкт-Петербург — 31 липня 1968, Москва) — російський і український радянський актор і режисер.

Народився 12 (24 червня) 1888 року у Санкт-Петербурзі. У В 1905–1908 роках навчався в Петербурзькому університеті, у 1908–1911 роках — на драматичних курсах при Петербурзькому театральному училищі (педагоги С. Яковлєв і В. Давидов).

У 1911–1917 роках — актор (з 1916 року — режисер) Олександринського театру. З 1922 року одночасно режисер Державного театру опери та балету (з 1935 року — імені С. М. Кірова), у 1924–1930 роках — художній керівник Ленінгргадського малого оперного театру, у 1930–1936 роках — головний режисер, у 1947–1948 роках — режисер Большого театру СРСР у Москві. В 1938–1947 роках — головний режисер, згодом художій керівник і директор Театру опери та балету імені Т. Г. Шевченка у Києві. Член ВКП(б) з 1946 року. В 1961–1963 роках викладав в Московській консерваторії.

Помер 31 липня 1968 року в Москві. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2). Поруч з ним похований його син Дмитро.

Серед вистав — «Леді Макбет Мценського повіту» («Катерина Ізмайлова») Д. Шостаковича, «Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського, «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Перекоп» Ю. Мейтуса, В. Рибальченка і М. Тіца, «Весілля Кречинського» А. Пащенка «Шевченко» («Поетова доля») В. Йориша, «Мазепа» П. Чайковського, «Снігуронька» М. Римського-Корсакова, «Гугеноти» Дж. Мейєрбера, «Фауст» Ш. Ф. Гуно.

Народний артист СРСР (з 1944 року). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.

В 1992 році в Києві, на будинку по вулиці Пушкінській (тепер Євгена Чикаленка), 20, де в 1938–1947 роках жив та працював режисер, встановлено бронзову меморіальну дошку (барельєф; скульптор О. Родіонов, архітектор Д. Антонюк)^[1].

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9.

• Смолич Микола Васильович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 868.