Собченко Олег Андрійович

Собченко Олег Андрійович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	4 грудня 1973(1973-12-04)  Корсунь-Шевченківський, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	24 січня 2023(2023-01-24) (49 років)  Вугледа́р, Волноваський район, Донецька область, Україна
Військова служба
Роки служби	2014—2016, 2022—2023
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	«Азов»  72 ОМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна / Бої за Київ Битва за Донбас
Нагороди та відзнаки

Оле́г Андрі́йович Собченко (нар. 4 грудня 1973(19731204), Корсунь-Шевченківський — пом.24 січня 2023^[1]) — український громадський діяч, військовик. Активіст Євромайдану. Учасник російсько-української війни з 2014, герой оборони Києва у березні 2022.

Народився 4 грудня 1973 у Корсунь-Шевченківському Черкаської області, закінчив там школу і надалі проживав. Був підприємцем.^[1]

Олег Собченко був активним членом фонду Героїка, що боровся за увічнення пам'яті про борців за державність України. Як тесляр і каменяр Олег Собченко впродовж багатьох років безкорисливо працював над відновленням памятників^[2]. Згідно зі спогадами речника Генштабу ЗСУ Андрія Ковальова саме Собченко реалізовував всі масштабні проєкти "Героїки" своїми руками.

Олег Собченко був учасником багатьох патріотичних вуличних акцій, зокрема Мовного Майдану.^[3] З початком Революції Гідності став її активістом, був сотником Самооборони Майдану. Під час протистояння з Беркутом у Черкасах отримав чисельні забої.^[3] 20 лютого 2019 за заслуги під час Революції Гідності Олег Собченко отримав орден «За мужність» III ступеня ^[4] З початком 2014 Російсько-української війни воював до 2016 у складі одного з підрозділів батальйону «Азов», який з жовтня 2014 став полком «Азов».^[3] Після повернення після служби в «Азові» до Корсуня-Шевченківського боровся, щоб врятувати річку Рось від забруднення і обміління.^[5] == Участь у війні з Росією у 2022—2023 роках == З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 долучився до 72 омбр ім. Чорних Запорожців оператором-аеророзвідником^[3]. На початку березня 2022 року брав участь в битві за Київ: боях у районі Лютіж — Демидів — Козаровичі, в тому числі — за греблю в Козаровичах та за село Мощун^[6]. 3 травня 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Олег Собченко отримав Орден «За мужність» II ступеня^[7]

Загинув 24 січня 2023 року від завданих поранень внаслідок російського артилерійського обстрілу в м. Вугледар на Донеччині. Похований у м. Корсунь-Шевченківський на Черкащині.

У місті Корсунь-Шевченківський перейменували вулицю 4-ту Гвардійську іменем Олега Собченка.

• Орден «За мужність» I ступеня (16 серпня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку^[8]
• Орден «За мужність» II ступеня (3 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[9]
• Орден «За мужність» IIІ ступеня (20 лютого 2019) — за громадянську мужність, самовіддане відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, плідну громадську та волонтерську діяльність^[10]
• Нагрудний знак «Учасник АТО»
• Медаль «За жертовність і любов до України» Української православної церкви Київського патріархату

• Майданівці, яких убила росія // hromadske. — 2023. — 18 лютого.
• Прощання з Олегом Собченком. Відео. 28.01.2023

Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.