Сова-голконіг вохристочерева

?Сова-голконіг вохристочерева
	;
Охоронний статус
	; Близький до загрозливого (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Совоподібні (Strigiformes);
Родина:	Совові (Strigidae);
Рід:	Сова-голконіг (Ninox);
Вид:	Сова-голконіг вохристочерева;
Біноміальна назва
	Ninox ochracea; (Schlegel, 1866)
Синоніми
	Noctua ochracea
Посилання
Вікісховище:	Ninox ochracea
Віківиди:	Ninox ochracea
EOL:	1178335
ITIS:	555485
МСОП:	22689439

Сова́-голконі́г вохристочерева^[2] (Ninox ochracea) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae)^[3]. Ендемік Індонезії.

Опис

Вохристочерева сова-голконіг (зліва) і буруйська сова-голконіг (справа)

Довжина птаха становить 25-29 см. Голова і верхня частина тіла темно-каштанові, на плечах і верхніх покривних перах крил білі плями. Нижня частина тіла рудувато-коричнева, нижня частина грудей і живіт охристо-коричневі, поцятковані більш темними плямками. Лицевий диск коричнюватий, над очима білуваті «брови». Очі жовті, дзьоб і восковиця жовтувато-рогові, лапи оперені до основи жовтувато-сірих пальців, кігті темно-рогові.

Голос — серія різних, хриплих подвійних криків «krurr-krurr», кожен тривалістю 1,8 секунди.

Поширення і екологія

Вохристочереві сови-голконоги є мешкають на Сулавесі та на сусідньому острові Бутон, можливо, також на Банґґаї^[en]. Вони живуть в тропічних лісах і вторинних заростях, а також в галерейних лісах, на висоті до 1000 м над рівнем моря. Віддають перевагу більш сухим лісам. Живляться переважно комахами.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція вохристочеревих сов-голконогів становить від 15 до 30 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Ninox ochracea: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 30 листопада 2022
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 листопада 2022.