Советська вулиця (Гомель)
Вулиця Советська (біл. вуліца Савецкая, рос. улица Советская; колишні назви — Пробійна, Румянцевська) — одна з центральних вулиць обласного центра Білорусі міста Гомеля. Пролягає у Центральному і Залізничному районах міста. Починається від площі Леніна, закінчується біля міської межі у районі селища Червоний Жовтень (біл. Чырвоны Кастрычнік). Радянську перетинають численні гомельські вулиці — Трудова, Білецького, Ланге, Комунарів, Селянська, Першотравнева, Жарковського, Комсомольська, Перемоги, Книжна, Тельмана, Рогачівська, Хатаєвича, Телегіна, Університетська, Крилова, Ландишева, Головацького, Кожара, 50-років БРСР, Федосеєнка, Динды, Тимофієнко, Малайчука, Шилова, Кірова, Чонгарської Дивізії, Тролейбусна, Єфремова, Федюнинського. З історіїВочевидь, вулиця розташована близько до Сожа, є однією з найдавніших гомельських, і її виникнення (точніше забудови на місці сучасної Радянської вулиці) має бути віднесено ніяк не пізніше за XVII століття До 1861 року вулиця носила назву Пробійної. Потому називалася Румянцевською. У короткий період німецької окупації під час Німецько-радянської війни окупаційна влада перейменувала вулицю на Гітлерштрассе (нім. Adolf-Hitler-Straße «вулиця Гітлера»). Названа у радянський час Радянською, коли такі назви присвоювали урбанонімам у численних населених пунктах СРСР, зберігає цю назву і в незалежній Білорусі (від 1991 року). На вулиці Радянській у Гомелі (на її початку) частково збереглася історична забудова початку ХХ століття — будинки № 4, 8, 10, 12, 20. Об'єктиНа Радянській у Гомелі зосереджена величезна кількість адміністративних будівель, об'єктів міської інфраструктури, закладів освіти і культури, підприємств, банків, закладів торгівлі тощо. Серед найважливіших з них, зокрема: ![]()
На вулиці встановлено ряд пам'ятників (переважно у часи незалежності Білорусі) — Кирилу Турівському, Франциску Скорині, А. А. Громико, М. М. Румянцеву (клоун «Карандаш»). ТранспортРадянська — одна з найважливіших транспортних артерій міста. Тут пролягають такі маршрути гомельського громадського транспорту:
Виноски
Джерела, посилання та література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia