Сокілець (Вінницький район)
Сокіле́ць — село в Україні, у Немирівській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 853 особи. У селі знаходиться парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення Сокілецький парк. ІсторіяСтаном на 1885 рік у колишньому власницькому селі Печарської волості Брацлавського повіту Подільської губернії мешкало 782 особи, налічувалось 140 дворових господарств, православна церква й школа[1]. 1892 існувало 143 дворових господарства, проживало 1027 мешканців[2]. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1177 осіб (589 чоловічої статі та 588 — жіночої), з яких 1146 — православної віри[3]. 1905 року у селі, що належало К. К. Потоцькому, існувало 200 дворових господарства, проживало 1271 мешканець, існувала православна церква, церковно-приходська школа й 2 водяних млини[4]. З 1917 — у складі УНР. З 1921 — стабільний більшовицький режим. З 1941 по 1943 село перебувало у складі цивільної адміністрації Райхскомісаріату Україна. У селі проводилися натурні зйомки кінострічки Петра Марусика «Женихи» (1985), під час яких у Сокільці перебували Федір Стригун, Богдан і Остап Ступки, Валерія Заклунна. Гринько Сокілецький — прообраз легендарного Грегора Вороновича («Грегора з Вороновиці»)Батьком Олександра Кміти і, ймовірно, батьком Петра Немирі Бакотського, дідом Немирі, Казарина, Митка, їх сетри N. Резановичів і Абрама Звенигородського, міг бути реальний історичний персонаж, Гринько Сокілецький, адже деякі його нащадки називалися Вороновицькі: Бик Олександрович названий Бик (по Папроцькому і Кояловичу, Юрій) Вороновицький, а в іншому місці — Кмітин брат, який отримав 10 коп с корчом Вруцьких[5]. Відомо, що до Сокілецької волості додавав Гриньку Федір Коріатович Вороновицю: « …А к тои к Соколецьскои волости придала ѥму наша старь|шаѧ братьѧ и мы… Вороновицю…» (це сучасна Вороновиця — селище міського типу у Вінницькому районі Вінницької області України), яка, напевно, отримала назву від річки Воронка.[6] Тут відома і діброва «Воронна», яка згадується, наприклад, в поділі Ободенських і Вороновицьких ґрунтів від 7 квітня 1617 року.[7] Вже сучасний білоруський історик А. Груша знайшов в Національному історичному архіві Білорусі це унікальне джерело з історії Поділля кінця XIV століття — підтвердну грамоту 1391 року господаря Подільської землі Федора Коріатовича привілею, наданого Костянтином і Федором Коріатовичами воєводі Гриньку на право володіння містом Сокілець, Сокілецькою волостю, а також окресленими в грамоті прилеглими землями. А. Груша опублікував текст грамоти, ґрунтовні та детальні коментарі щодо тексту, згадуваних осіб та історичних обставин, зокрема, ідентифікував більшість із вказаних у грамоті населених пунктів[8]. На сайті НІАБ знаходиться фотокопія оригіналу грамоти на пергаменті[9]. Соколецька волость з центром в місті Сокілець, дана пану Гриньку — це, без сумніву, сучасний Сокілець (укр. Сокілець) — село в Україні, знаходиться в Немирівському районі Вінницької області[10]. Місто Немирів, можливо, і заклали Немиричі (швидше за все «панъ Немирѧ Бакотьскии»[11]). Адже, в ярлику Кримського хана Менглі-Гірея Литовському великому князю Сигізмунду 1506—1507 рр., який на думку деяких дослідників дублював ярлик ще самого Мамая[12], зокрема, серед інших, є і місто Немир: «Ябу городокъ, Балыклы, Карасунъ, городокъ Дашовъ, городищо Тушинь, Немиръ, Мушачъ, Ходоровъ, со всими ихъ выходы и зъ данми, и зъ землями и водами»[13]. Унікальність знахідки і в тому, що в грамоті Федора Коріатовича згадана теща Гринька — княгиня Андріянова Вінницька, яка передала йому і своїй дочці землі:
У даному фрагменті згадано Соколець та окреслено Соколецьку волость. Це – найдавніша документально зафіксована інформація про адміністративно-територіальну структуру Поділля. Соколець XIV ст., який дав назву Соколецькій волості, в історичній літературі ідентифікується неоднозначно. Позначивши на карті три подібні до Сокільця топоніми, що знаходяться у межах карти, автор дотримується думки, що згадане у грамоті місто Соколець – це нинішнє с. Сокілець Немирівського р-ну Вінницької обл[10]. с. Сокілець (Немирівський р-н Вінницької обл.); c. Сокільці (Гайсинський р-н Вінницької обл.); с. Соколівка (Жашківський р-н Черкаської обл.). А. Груша висловив бажання порівняти дату грамоти – 1391 рік – із датами заснування населених пунктів, наведених в “Історії міст та сіл Української РСР”, але том ІМІС “Вінницька область” був йому недоступний. Згідно з ІМІС с. Сокілець Немирівського р-ну відоме з XV ст. Соколець – адміністративний центр – знаходиться не посередині, а на периметрі Соколецької волості. Майже всі межі території (окрім межі по Бугу) окреслені як басейни річок. Враховуючи слова “и с тыми потокы, што в тые рѣкы текуть…”, можна вважати, що до Соколецької волості належали:[10]. – землі навколо р. Рось від витоків з усіма притоками до р. Торч (включно); – землі навколо р. Соб з усіма витоками та притоками та землі у басейні р. Кропивна. – на початку 90-х років XIV ст. на землях, підвладних Коріатовичам, існувала адміністративна одиниця із назвою Соколецька волость; – східною межею Соколецької волості була р. Конела. Соколець згадано: у “Списке русских городов дальних и ближних”: “Браслаль. Соколечь. Звенигород. Черкасы…” (Тихомиров М.. Список русских городов дальних и ближних// Исторические записки., М., 1952. – Т. 40. –С. 218) та у “Списку міст Свидригайла”: “Czirkassy, Zwinihrod, Sakolecz…” (Список міст Свидригайла). М. Грушевський локалізував "Соколець на Браславщині (Грушевський М. Історія України-Руси. .– К., 1993.– Т. 6. – С. 86). О. Мальченко згадує такі Сокільці”: 1) с. Сокілець Немирівського р-ну Вінницької обл.; 2) с. Сокілець на р. Ушиці (Дунаєвецький р-н Хмельницької області). Дослідник вважає, що саме цей населений пункт згадано у списку міст Свидригайла; 3) с. Соколівка Жашківського р-ну Черкаської обл. (щоправда, його історію він починає з кінця XVI ст.) (Мальченко О. Укріплені поселення Брацлавського, Київського і Подільського воєводств (XV – XVII ст.). – К., 2001, – C. 258–259). Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» село Монастирок увійшло до складу Немирівської міської громади.[14] 19 липня 2020 року, внаслідок адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Немирівського району, село увійшло до складу Вінницького району[15]. НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними [16]:
Видатні уродженці
Галерея
Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
