Солодушка великоквіткова

?Солодушка великоквіткова
	;
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Рослини (Plantae);
—	Судинні (Tracheophyta);
—	Покритонасінні (Angiosperms);
—	Евдикоти (Eudicots);
—	Розиди (Rosids);
Порядок:	Бобовоцвіті (Fabales);
Родина:	Бобові (Fabaceae);
Підродина:	Метеликові (Faboideae);
Триба:	Hedysareae;
Рід:	Солодушка (Hedysarum);
Вид:	Солодушка великоквіткова;
Біноміальна назва
	Hedysarum grandiflorum; Pall., 1773
Посилання
Вікісховище:	Hedysarum grandiflorum
Віківиди:	Hedysarum grandiflorum
EOL:	703946
IPNI:	497739-1
ITIS:	514526
NCBI:	1412061

Солодушка великоквіткова^[1]^[2] або солодушка великоцвіта^[3] (Hedysarum grandiflorum) — вид рослин родини бобові (Fabaceae), поширений у пд.-сх. Європі й зх. Сибіру.

Опис

Багаторічник 20–40 см завдовжки. Чашечка наполовину коротша за віночок; човник віночка коротший його прапора; боби поперечно-зморшкуваті; листочки зверху темно-зелені, негусто опушені^[2].

Поширення

Європа: Україна, Болгарія, Румунія, пд.-зх. Росія; Азія: зх. Сибір^[4]^[5].

В Україні зростає на крейдяних і вапнякових відслоненнях — у сх. ч. Лісостепу і півд. ч. Степу, зрідка^[2]. Входить у списки регіонально рідкісних рослин Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Одеської, Харківської областей^[1].

Практичне використання

Коріння їстівне. Свого часу відігравало велику роль у харчуванні місцевого населення. Його їдять сирим і приготовленим різним способом. Варені корені солодушки обкачують у борошні і смажать, отримуючи надзвичайно смачну й поживну страву. Кладуть коріння також у всілякі юшки, овочеві салати.^[6]

Галерея

Джерела

↑ ^а ^б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
↑ ^а ^б ^в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 199. (рос.)(укр.)
↑ Hedysarum grandiflorum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
↑ The Euro+Med PlantBase. Процитовано 15.02.2018. (англ.)
↑ Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 15.02.2018. (англ.)
↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.74

[переліки-1] а ^б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.

[Опред-2] а ^б ^в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 199. (рос.)(укр.)

[3] Hedysarum grandiflorum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.

[EuroMed-4] The Euro+Med PlantBase. Процитовано 15.02.2018. (англ.)

[5] Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 15.02.2018. (англ.)

[6] М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.74

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]