Соневицький Леонід Михайлович
Леонід Михайлович Соневицький (25 квітня 1922, Чортків — 6 серпня 1966, Нью-Йорк) — український історик, педагог, редактор. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка та Американської історичної асоціації, член-кореспондент Української вільної академії наук (1956)[3]. ЖиттєписЛеонід Соневицький — старший син Михайла Соневицького та пані Ольги з Ласовських. Закінчив Львівську академічну гімназію у 1940 році. Навчався на історичному факультеті в Львівському університеті (1940—1941), Віденському університеті (1945—1946) та Українському вільному університеті, (1946—1948). 14 травня 1948 року отримав диплом доктора філософії в галузі історії України. Працював Соневицький асистентом кафедри історії України в Українському вільному університеті (1948—1950), секретарем історичної комісії НТШ в Європі (1949—1950), секретарем Церковно-археографічної комісії при Апостольській візитатурі в Західній Європі (1949—1950). Соневицький емігрував у США, де навчався на факультеті політичних наук Колумбійського університету в Нью-Йорку (1952—1953, 1957—1959), де отримав ступінь магістра з політології (історія Східної Європи). Працював секретарем, заступником голови Історичної секції ВУАН (1951—1961), секретарем управи УВАН (із 1954) та редактором часопису УВАН «The Annals» (із 1959). 1958—1961 роках активно співробітничав з «Енциклопедією українознавства». У 1960—1961 роках викладав історичні дисципліни в університету Сетон Гол в Оранж. 1963 року отримав ступінь магістра з бібліотекознавства та почав працювати бібліотекарем у Бруклінському коледжі. Досліджував історію української церкви 15—18 ст., дипломатично-політичну історію України 20 ст., українську історіографію. Друкувався переважно у виданнях УВАН. Багато наукових праць Соневицького залишилися в рукописах. Доробок
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia