Соневицький Михайло-Ярослав Климентійович
д-р Михайло-Ярослав Климентійович Соневицький (22 квітня 1892, с. Гадинківці — 30 листопада 1975, Нью-Йорк) — український класичний філолог, дійсний член НТШ (з 1954), професор Українського католицького університету в Римі. Доктор філософії (1923). БіографіяНародився в с. Гадинківцях Гусятинського повіту (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) в сім'ї греко-католицького священника о. Климентія Соневицького та його дружини Марії (до шлюбу Авиковська[джерело?]). Батько тільки рік перед народженням сина, тобто в 1891 р., став парохом цього села.[1] Закінчив Віденський університет. Викладач греки і латини в українських гімназіях у Галичині (Городенка, Чортків, Станиславів, Тернопіль, Львів, Криниця)[2], у гімназіях Відня і Мюнхена, в Греко-Католицькій Богословській Академії (1934—1944) і Львівському Університеті (1939—1941). З 1944 року на еміграції в Німеччині і (з 1950) у США, де й помер (в Нью-Йорку). Дружина — хорова диригентка та громадська діячка[3] Ольга Ласовська. Діти:
РодинаБатько, о. Климентій Соневицький (1858[4]—1928[5]) — український релігійний та просвітній діяч. Рукоположений в сан священника у 1883 році[4]. У 1891—1928 роках був парохом села Гадинківці[5]. Голова читальні у цьому селі; головував на вічах, зокрема в часі сільського селянського страйку 1902 року, боротьби за виборчу реформу та передвиборчих змагань[5]. З його ініціативи в 1909 році розпочали будівництво нового кам'яного храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці, яке завершили 1913 року[5]. ДоробокАвтор праць про мову Цицерона й Новаціяна, «Франкові переклади з античних літератур» (ЗНТШ, т. 161), «Історія грецької літератури. І. Рання доба» (1970) та популярних ст. про вплив античної культури на сучасність; оповідання для молоді на теми античності: «Пригоди Одіссея» (1918), «Мирмідонський лицар» (1936), «Гомін давноминулих днів» (1938) тощо. Також у 1930-х рр. на запрошення свого земляка і друга Василя Сімовича друкував статті на теми античності і її значення для сучасності в журналі «Життя і знання».[6] Михайло Соневицький переклав українською мовою чимало першорядних античних авторів, зокрема фрагменти Геракліта, поезії Сапфо[7], твори Геродота, всі діалоги Платона, «Анабазис» Ксенофонта. Значна частина перекладацького доробку Соневицького, зокрема переклади діалогів Платона, була втрачена під час пожежі 1945 року[8]. Праці
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia