Сонячна Долина (село)
Со́нячна Доли́на (до 1945 року — Коз[1]; крим. Qoz) — село в Україні, у складі Феодосійського району Автономної Республіки Крим. ГеографіяСело розташоване приблизно за 1,5 км на південь від дороги, що з'єднує Судак і Феодосію через Коктебель і Щебетовку, приблизно на однаковій відстані від Щебетовки і Судака. Селище відділене від цієї дороги невеликим хребтом Ечки-Даг, що захищає селище з півночі. Селище віддалене від морського узбережжя, де розташоване невелике село Прибережне приблизно за 3 км. Село розташоване на пересихаючому струмку Коз, однойменному зі старою назвою села. Південніше селища починається ненаселена пустельна місцевість, утворює мис Меганом. ІсторіяУ селищі розташована церква Іллі Пророка, побудована ще за часів візантійського панування на південному узбережжі Криму — найдавніший із збережених у Криму храмів візантійського стилю, який був збудований у IX—XII століттях. Головна реліквія храму — мармурова купіль IV—V століття, зроблена з капітелі античної колони, нібито привезеної з Константинополя.[2] Вперше у доступних джерелах Коз зустрічаються на венеціанській карті VIII століття.[3] За часів генуезців село Козо (лат. cazale Coxii; de Cozo) входило в солдайське консульство. Воно згадується в договорі Генуї з Еліас-Беєм Солхатським 1381 року.[4] У документах згадуються вихідці з Коз — Сава і Георгіо (лат. Sava de Cozo; Georgio de lo Cozo) які протягом 1380—1381 років служили на одній з галей Генуезької республіки.[5] Після захоплення генуезських володінь османами в 1475 році Коз входить до Судацького кадилика османського санджака Кефе.[6] Село зустрічається в «Османському реєстрі земельних володінь Південного Криму 1680-х років», за яким Козлар входив до Судакського кадилка еялета Кефе і належав, як зеамет, ханському катібу (секретарю). Загалом у селі згадано 54 землевласники, з яких 13 «іновірців», які володіли 2662 дьонюмами землі.[7] У 1775 році «наказовим актом» Шахін-Ґерая село було включено в Кримське ханство у складі Судакського кадилика Кефінського каймаканства. В 1778 російською армією християни з села були насильно виселені в Приазов'ї. По «Відомості про виведених із Криму в Приазов'ї християн» А. В. Суворова від 18 вересня 1778 з села Коз виселено 74 уруми (38 чоловіків і 36 жінок), за іншими даними 14 сімей (74 особи). У 1783 році село разом з усім Кримським ханством було анексовано російською імперією. У праці Петера-Симона Палласа «Спостереження, зроблені під час подорожі південними намісництвами Російської держави у 1793—1794 роках» село описується:
У 1804 році в урочищі Ачікляр було організовано Судакське училище, де готувалися фахівці з виноградарства, виноробства та бондарної справи. Для потреб училища було відведено землі по 30 десятин у Судакській та Козькій долинах та казенні сади: у Судаку — 19 та Козах — 10 десятин.[9] За Відомістю про кількість селищ, назви оних, у них дворів … що у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805 року, в селі Коз було 15 дворів і 80 жителів, виключно кримських татар. Відповідно до «Списку населених місць Таврійської губернії за даними 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Коз (Кози) — володарське та общинне кримськотатарське село з 83 дворами, 428 жителями, православною церквою та мечеттю при струмку Касані.[10] За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 911 особи (484 чоловічої статі та 427 — жіночої), з яких , 864 — магометанської[11] Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 року, в селі Кози числилося 215 дворів, з них 210 селянських, населення становило 786 осіб: 677 кримських татар, 65 українців, 22 росіян, 10 греків, 3 білоруси, 1 чех, 4 записані у графі «інші», діяла татарська школа.[12] У путівнику 1929 року «Крим» село описано:
У 1944 році практично всі жителі села були депортовані, а в вересні цього ж року в район було переселено 2469 сімей зі Ставропольского та Краснодарського країв РСФСР. В 1945 році село було перейменовано на Лагерне, а в 1960-х — на Сонячна Долина. 2003 року у селі побудована мечеть Коз Джамісі. ПромисловістьУ селі розташовано винзавод, що працює під торговою маркою «Сонячна долина». Гордість місцевих виноробів — червоне десертне вино «Чорний доктор», при виробництві якого використовуються місцеві автентичні сорти винограду. Обсяг виробництва обмежений кількістю місцевої сировини. Джерела
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
