Софіївка (Столинський повіт)
Софіївка — колишня німецька колонія на території сучасного Сарненського району Рівненської області України. Припинила існувати в 1939—1946-х роках.[⇨] У 1921 році в колонії мешкала 181 особа, здебільшого німці-протестанти.[⇨] У поселенні діяли молитовний дім і школа[2]. НазваПоселення назване на честь Софії з Борейків Руліковських, доньки засновника колонії Вацлава Борейка[3][4]. Згадується як Софіївка, Софиївка[1], Софіївка Висоцька[2]. Польською мовою згадується як Zofjówka[5][6], Zofiówka[7], російською — як Софіевка[8][9][10], Софійская[11]. ГеографіяСофіївка розташовувалася за 2-3 км від містечка Висоцьк[1][12][9][10] та за 162-164 км від Рівного[9][7], на лівому березі річки Горинь[1][13], поблизу села Удрицьк[11]. ІсторіяСофіївка на мапах
У 1805 році власник Висоцька, шляхтич Павло Вигоновський, продав містечко маршалкові шляхти Рівненського повіту Вацлаву Борейку, який й заснував у 1805 році (за іншими даними — у 1811 році[8][14][2]) колонію, поселивши на східній околиці Висоцька голландських «нижніх» менонітів (по-місцевому голєндри[14]), і назвав її Софіївкою, на честь своєї доньки Софії[3][15][12][14][13][4]. Того ж 1805 року Висоцьк з Мінської губернії переданий до складу Рівненського повіту Волинської губернії[3]. За даними дослідника А. Вороніна колонію заснували вихідці з Пруссії[8][2]. Засновник колонії виділив колоністам значну кількість луків[4]. Колоністи займалися землеробством, розведенням великої рогатої худоби та коней і виробництвом сирів[12][13][4]. У Садибі («Бродець») діяла гуральня[1]. У липні 1866 року на території колонії знайдено скарб вагою 4 фунти, який становили срібні 3 брансолети, 1 гривна київського типу (монета) та 12 монетних гривен у вигляді довгих штабок з нарізами, на одній з монет була літера «Х», на інші — напис «МЛ»[1][8]. Скарб знайшов колоніст Й. Брендель на землі, орендованій ним у поміщиці Б. Глембицької, і передав владі, яка невдовзі надіслала знахідку представникам імператорської археологічної комісії, що здала її на зберігання до Ермітажу[8]. Бренделю за знаходження скарбу було виплачено 222 рублів, проте після цього поміщиця подала на колоніста до суду з вимогою віддати їй як законній власниці землі скарб або гроші[8]. Зрештою, попри доводи колоніста про право на отримання винагороди, рішення суду було ухвалене на користь Глембицької, що зобов'язувало Бренделя повною мірою виплатити нагороду поміщиці[8]. До 1917 року колонія входила до складу Висоцької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії[9][2]. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки[16][17]. Під час революційних подій 1917—1920 років у Софіївці створений сільревком, до складу якого входили: голова — Филь Фридрих, заступник — Барц Ернст, секретар — Вонж Йоган Корнійович[13]. У 1921—1939 роки входила до складу Польщі[18]. У 1921 році колонія входила до складу гміни Висоцьк Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки[5]. 1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів Польщі Висоцька гміна вилучена із Сарненського повіту і включена до Столинського повіту[19]. У 1935 році колонія належала до однойменної громади гміни Висоцьк Поліського воєводства[6]. З 1939 року — у складі УРСР. 29 грудня 1939 року голландські колоністи Софіївки (40 родин) добровільно виїхали до Німеччини[14][13]. Радянська влада почала процес колективізації з колонії Софіївка та земель польських осадників — 1 квітня 1940 року на основі їхніх земель, худобі та майна була утворена сільськогосподарська артіль ім. Леніна[14][13]. На території колгоспу, на хуторі «Йорїха», діяв садок-ясла[20]. 20 грудня 1940 року в урочищі Софіївка відкрито школу для дітей колгоспників[4]. В адміністративно-територіальному устрої Висоцького району Ровенської області станом на 1946 рік населений пункт з такою назвою відсутній[21]. Населення
Станом на 1859 рік, на поміщицькій колонії Софіївці (Голендри) налічувалося 25 дворів та 137 жителів (66 чоловіків і 71 жінка), усі лютерани[22]. Станом на 1868 рік у колонії було 24 будинки та 182 мешканці (91 чоловік та 91 жінка)[23]. Наприкінці XIX століття в колонії налічувалося 29 домів та мешкало 173 жителі[1][7]. Станом на 1906 рік у колонії було 50 дворів та мешкало 163 особи[9]. Станом на 10 вересня 1921 року в колонії налічувалося 30 будинків та 181 мешканець, з них[5]:
РелігіяДо 1914 року в колонії діяла лютеранська кірха[1][10]. Лютеранська громада належала до парафії Житомир-Тучин і Рівного[2]. Католицька громада колонії в 1938 році належала до парафії Домбровиці[24]. ПриміткиКоментаріДжерела
Мапи
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
