Соціальна норма

Соціа́льна но́рма — система уявлень, що становить певний шаблон поведінки, що розділяється членами соціальної групи і необхідна для здійснення сумісних узгоджених дій.

Норми є ідеальними зразками (шаблонами), які рекомендують те, що люди повинні говорити, думати, відчувати і робити в конкретних ситуаціях. Вони розрізняються масштабом (І.В. Сокол).

Соціальні норми — це правила, вироблені суспільством, чи групою людей у процесі їхньої життєдіяльності.

Соціальні норми поділяються на моральні, правові, релігійні, корпоративні, сімейні, естетичні. Також до соціальних норм відносять звичаї та традиції.

1. Норми права — загальнообов'язкові, формально визначені певні правила поведінки, які встановлені або санкціоновані, а також охороняються державою.

2. Норми моралі (моральності) — правила поведінки, які склавшись у суспільстві, виражають уявлення людей про добро й зло, справедливість й несправедливість, обов'язок, честь, гідність. Дія цих норм забезпечується внутрішнім переконанням, суспільною думкою, заходами суспільного впливу.

3. Норми звичаїв — це правила поведінки, які, склавшись у суспільстві в результаті їхнього багаторазового повторення, виконуються за звичкою.

4. Норми громадських організацій (корпоративні норми) — правила поведінки, самостійно встановлені громадськими організаціями, закріплені в їхніх статутах (положеннях тощо), діють у їхніх межах і ними ж охороняються від порушень за допомогою певних заходів суспільного впливу.

Крім зазначених, серед соціальних норм розрізняють:

• релігійні норми — регулюють відправлення релігійних культів, ставлення людей до Бога і навколишнього світу;
• політичні норми — регулюють політичні відносини між різними суб'єктами і ними встановлюються (статут політичної партії);
• естетичні норми — регулюють ставлення людей до порядку оформлення і оцінки предметів матеріальної і духовної культури з позицій краси, зручності, якості;
• моральні — такі правила поведінки, що встановлюються різними суб'єктами і виражаються в категоріях «добра і зла», «справедливості і несправедливості» і можуть регулювати майже всі суспільні відносини (християнська мораль).
• Корпоративні норми — правила, які встановлюються і забезпечуються об'єднаннями громадян.
• норми культури та інші

Соціальні санкції сприяють дотриманню соціальних норм. Це розгалужена система (іноді жорстоких) покарань за відхилення від норм і заохочень до їхнього виконання. Отже, за своїм спрямуванням санкції бувають позитивні й негативні, а за характером — формальні й неформальні.

Американський психолог Гаральд Вельцер вказує на тенденцію до зміни соціальних норм під впливом обставин, наводячи приклади з історії соціальних змін у Третьому Рейху та війни в Югославії. Вельцер вказує на швидкість, з якою німецьке суспільство звернулося до націонал-соціалізм після приходу нацистів до влади. Приклад Югославії, де відбувалися процеси етнізації, що втягнули все суспільство в жорстоку війну з етнічними чистками та масовими розстрілами, також вказує, на думку Вельцера, наскільки слабкими є внутрішня психосоціальна стабільність і стійкість сучасних суспільств. Вельцер звертає увагу на те, що за короткий термін здатні змінитися не тільки абстрактні категорії, такі як «суспільство» і «форма влади», а й конкретні люди, які складають ці суспільства і реалізують ці форми влади. Вони можуть швидко змінити свої нормативні орієнтації, цінності та переконання, самовизначення і поведінку. Поступово дедалі більш нормальним і прийнятним стає те, що спочатку здавалося нелюдським і неприпустимим^[1].

• Норма
• Група соціальна
• Традиція
• Мононорма
• Девіація
• Політичні інститути
• Соціальне регулювання

• І. Рейтерович. Норми політичні // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.507 ISBN 978-966-611-818-2
• Harald Welzer. Täter: Wie aus ganz normalen Menschen Massenmörder werden. 2006

• Норми соціальні // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (вересень 2013)

Це незавершена стаття з соціології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ Вельцер, 2006.