Союз-1

Союз-1
Космічний корабель	Союз-1
Тип космічного корабля	Союз 7К-ОК №4 (активний)
Екіпаж	Комаров Володимир Михайлович
Позивний	Рубін
Ракета-носій	Союз 11А511 (№ У15000-04)
Місце запуску	Байконур, майданчик 1
Дата запуску	23 квітня 1967 00:35:00 UTC
Місце посадки	51°13′ пн. ш. 57°24′ сх. д. / 51.217° пн. ш. 57.400° сх. д. / 51.217; 57.400
Дата посадки	24 квітня 1967 03:22:52 UTC
Тривалість польоту	1 доба 2 години 47 хвилин 52 секунди
Кількість обертів	18
Апогей	221,1 км
Перигей	203,1 км
Орбітальний період	88,45 хвилин
Нахил орбіти	51,72° градусів
Пройдено відстань	746 тисяч км
Фотографія екіпажу
марка, присвячена польоту «Восхода»
Пов'язані місії
Попередня місія Наступна місія Восход-2 Союз-3

«Союз-1» — перший пілотований радянський космічний корабель серії «Союз» (7К-ОК № 4), запущений на орбіту 23 квітня 1967 року. На облавку корабля був один космонавт, Герой Радянського Союзу інженер-полковник Комаров Володимир Михайлович.

Після запуску активного космічного корабля «Союз-1» наступного дня мали запустити «Союз-2» з екіпажем із 3 осіб, 2 космонавтів з нього перейдуть крізь відкритий космос до «Союзу-1».

• Основний: Комаров Володимир Михайлович
• Дублерний: Гагарін Юрій Олексійович
• Резервний: Береговий Георгій Тимофійович

Корабель складався з трьох модулів: приладо-агрегатного відсіку (ПАВ), спускного апарата (СА), побутового відсіку (ПВ).

У відсіку розташована комбінована рушійна установка, паливо для неї, службові системи. Довжина відсіку 2,26 м, основний діаметр 2,15 м, максимальний діаметр 2,72 м. Рушійна установка складалася з 28 ДПО (двигуни причалювання і орієнтації) по 14 на кожному колекторі, з яких частина мали тягу 13,3 кгс, частина (12 штук) — 2,7 кгс, а також зближувально-коригувальний двигун (ЗКД) тягою 300 кгс для орбітального маневрування і сходу з орбіти. ДПО працювали на перекисі водню і не мали достатніх швидкісних характеристик для сходу з орбіти без коригувально-гальмівної рушійної установки (КГРУ). ЗКД працював на азотному тетраксиді і несиметричному диметилгідразині. Корабель мав дві незалежні КГРУ — основну і резервну.

У ПАВ також розміщені баки з 500 кг палива і балони високого тиску (~ 300 атм) з гелієм для наддуву баків.

Система енергопостачання з сонячних батарей (СБ) розмахом 9,80 м і площею 14 м² та акумуляторів. Система забезпечувала середню потужність 500 Вт.

У відсіку розташовані місця для космонавтів, системи життєзабезпечення, керування, парашутна система. Довжина відсіку 2,24 м, діаметр 2,2 м, житловий об'єм 3,5 кубометра. Під теплозахисним екраном розташовані двигуни м'якої посадки, на зовнішній поверхні — перекисні двигуни управління спуском, які керують орієнтацією під час польоту в атмосфері. Це дозволяє використовувати аеродинамічну якість СА і знизити перевантаження. СА покритий теплозахистом на основі абляційних матеріалів.

Відсік мав довжину 3,4 м, діаметр 2,25 м, об'єм — 5 кубометрів. Він оснащений стикувальним вузлом і системою зближення «Ігла». У герметичному обсязі розташовувалося корисне навантаження і системи життєзабезпечення, зокрема туалет. Через посадковий люк на бічній поверхні відсіку космонавти входять в корабель на стартовій позиції космодрому.

У 1967му році СРСР готувався відзначити 50-ту річницю більшовицького перевороту в жовтні 1917го року. Лідери Кремля сподівалися відзначити цю подію новими досягненнями в радянській космічній програмі, яка відзначить десятиріччя після запуску першого «Супутника» в 1957му році.

На початку року існували два проєкти польоту людини в космос:

1. Корабель нового покоління «Союз 7K-OK». 1966го року відбувся один частково вдалий випробувальний політ і сталася одна катастрофічна спроба запуску, обидва рази без екіпажу.
2. Корабель «Союз 7К-Л1», створений на базі «Союзу 7K-OK», мав доправити радянських космонавтів навколо Місяця.

Незважаючи на різні невдачі на трьох попередніх випробувальних польотах «Союзу 7K-OK» («Космос-133», «Космос-140A» і «Космос-140»), Брежнєв і Устінов тиснули на Мішина, щоб той спробував здійснити пілотоване стикування і видовищне переміщення екіпажу. За планом Комаров був пілотом активного космічного корабля «Союз-1», запущеного першим. «Союз-2» з екіпажем Биковського, Хрунова та Єлісєєва стартував наступного дня, Хрунов та Єлісєєв перейдуть крізь відкритий космос до «Союзу-1» і повернуться на землю з Комаровим.

Ця місія мала показати перевагу радянських технологій над американськими, особливо після загибелі екіпажу в пожежі на борту «Аполлона-204» 27 січня, а також перевірити кілька ключових елементів запланованої місії з посадки на Місяць (перше пілотоване стикування, перехід екіпажу через відкритий космос).

Після виходу корабля на орбіту не розкрилась одна з двох панелей сонячних батарей і корабель не отримував достатньо електроенергії. Спроба маневрувати космічним кораблем не вдалася через вплив вихлопних газів системи управління на датчики іонного потоку, які були одним з основних методів орієнтації «Союзу».

Внаслідок цієї несправності вирішено достроково припинити політ. Корабель успішно зійшов з орбіти, однак після входження в щільні шари атмосфери на кінцевій ділянці приземлення через збій датчика тиску основний парашут не розкрився. Комаров випустив резервний парашут, який заплутався у стропах. Спускний апарат врізався у поверхню Землів в полі біля Оренбурга зі швидкістю приблизно 140 км/год. Космонавт загинув від удару.

Цей нещасний випадок став першим в історії пілотованих космічних польотів.

• Союз-1 на сайті Космічна енциклопедія(англ.)